Твір на тему: «Проблема вибору в трагедії Йоганна Гете «Фауст»

Головний герой трагедії у віршах видатного німецького письменника і філософа Гете – доктор Фауст, образ, який втілив в собі мрії передових представників тогочасного суспільства про неосяжне пізнання світу. Зміна середньовічної культури на нову культуру відродження і просвітництва якнайкраще розкривається у образі Фауста, людини, готової віддати свою душу за нові знання.

Фауст був чужим міщанській умовності тих часів, він не міг пізнавати таємниці людського життя з книжок, як робив це Вагнер і тому постійно винен був обирати той чи інший шлях. Фаусту був потрібен вільний простір полів і лісів, відьмині шабаші німецького середньовіччя і чарівні танці. Йому була потрібна тілесна чуттєвість, яка втілилася у найкращу з жінок, що коли-небудь жили на планеті, потрібна була дієва сила нового часу, яка була здатна підкорити собі природу. Фауст, відданий Богом на розтерзання Мефістофелю, уподібнюється біблійному Іову, якому довелося пройти через ланцюг життєвих негараздів і важких випробувань.

Герой трагедії якщо щось і втрачає, то тільки самого себе. Фауст втрачає свої щирі наміри, свої найкращі почуття. Його захоплюють власні мрії про прекрасне і життєва енергія Мефістофеля. Подібно іншим героям класичних літературних творів епохи романтизму, Фауст не може сприймати щастя у його земній іпостасі. Захопившись чарівними танцями, герой втрачає головне у своєму житті – кохану жінку і дочку. Більше до душі Фаусту було щастя з Оленою, але й тут він отримав лише розчарування. Адже легендарна героїня – це всього тільки міф, лише тінь минулих часів. Вона вийшла з Аїда, вона туди і повернулася вслід за померлим сином, а Фауста залишила його часу і його епосі.

При всьому цьому герой трагедії, незважаючи на усі сатанинські спокуси, на постійну вимогу вибору, не втратив своїх благих душевних помислів. Грішачи і помиляючись, Фауст знаходить в собі сили визнавати свої помилки і намагатися їх виправляти. Незважаючи на перешкоди, він не зупиняється у своїх життєвих пошуках і тим самим залишається приємним Богові, який ще на початку твору заявляв: «Хто шукає, змушений блукати». Мабуть, і врятовується Фауст саме тому, що його життя «пройшло в прагненнях», саме тому, що головне у будь-які часи – це дія, яка несе людям свободу і добро, саме тому, що йому було дозволено зміцнитися духовно і наблизитися до істини.

Трагедія Гете «Фауст» є унікальним твором, який на поверхню читацького сприйняття піднімає на тільки одвічні філософські питання, а й деякі суспільні та наукові проблеми того часу. У своєму творі автор надає критиці недалеке тогочасне суспільство, що жило чуттєвою насолодою і користолюбством. А в особі Мефістофеля Гете знущається над системою німецької вищої освіти, яка будувалася на складанні нікому не потрібних конспектів і методичному відвідуванні занять.