Твір на тему: «Мій фінал твору Вільяма Шекспіра «Гамлет»

Гамлет — мій улюблений герой, який володіє кращими якостями людини: багатством душі, мужністю, самозреченням, силою і красою. Напевно, кожен хотів би мати у своєму характері ці чудові риси. Недарма Гамлет — сучасник прекрасної і абсолютно особливою епохи Відродження.

Сповідь — це визнання своїх гріхів, прохання про прощення перед Богом і перед людьми. Це визнання зробити ніколи не пізно, адже, аналізуючи свої життєві кроки і вчинки, людина краще розуміє сенс прожитого і цілі для майбутнього.

Епоха Відродження поставила мету виділити і підняти людину над світом несправедливості, мракобісся, деспотизму і жорстокості. Людина — найдосконаліша і одночасно найбільш ница істота на світі. Саме ця епоха стала епохою прозріння, про це Гамлет каже після смерті батька, побачивши навколишній світ зовсім в іншому світлі: «Мені так не по собі, що цей квітник створення світу, земля, здається мені безплідною скалою».

Трагічна загибель батька зірвала романтичну пелену з очей гуманіста-інтелігента, освіченої і разом з тим дуже вразливої людини. Юний Гамлет бачив сенс життя в знаннях, у служінні Батьківщині, в глибокій і безкорисливій ​​дружбі. І він навчався, вірив, дружив з людьми, які його потім зрадили. Якщо задуматися, чисто по-людськи, Гамлет близький і зрозумілий кожному з нас! Він любить свою матір, любить Офелію, хоче вірити друзям, але всюди натикається на брехню і зраду. Його відвідує думка про самогубство: «А може бути, все розірвати? Покінчити з життям?». Він ставить перед собою складне питання «Бути чи не бути?». Так і хочеться йому відповісти: «Бути, Гамлете, бути!». Не повинна така сильна і талановита натура йти з життя так рано.

Кожен з нас хоч раз стикався в житті з ситуацією, яка ставила в глухий кут і здавалася безвихідною. Але порівняно з безмежним нещастям Гамлета, наші тимчасові труднощі здаються мізерними. Гамлет зміг піднятися над своєю особистою трагедією. Він думав про помсту, але, в той же час, мислив в масштабах всієї країни. Він відчував відповідальність за майбутнє своєї Батьківщини. Королівством управляв злочинець, і не можна було з цим миритися, зло потрібно було знищувати. Але принц був чесний із самим собою, він був самокритичним і розважливим. Гамлет розумів, що боротися з несправедливістю і йшов кінця. З люблячого сина Гамлет перетворився на грубіяна, що ненавидить свою матір, з повного життя юнака — в божевільну людину з ясним розумом. Гамлет сам творив свою долю і робив ставку не на життя, а на смерть.

Особисто мені ні в чому дорікнути Гамлета. Я з ним — у всьому, і не можу назвати його зрадником, ледарем або боягузом. Я сповідую Гамлета, тобто все в ньому приймаю. І якби доля принца склалася дещо інакше, якби він залишився живим, якби залишилася живою Офелія, то Гамлет обов’язково отримав би трон. Датське королівство обов’язково б змінилося, співвітчизники Гамлета стали б вільними, набагато щасливішими людьми.