Твір на тему: «Ярема Галайда – представник повсталого народу в поемі Тараса Шевченка «Гайдамаки»

Головний герой поеми Т. Шевченка «Гайдамаки» був реальною історичною особою. Його ім’я дійшло до наших часів в українських народних піснях. Слід зазначити, що реальне життя Яреми Галайди було саме таким, яким його описав великий Кобзар у своїй поемі. Це був справжній борець, що уболівав за свій народ та Батьківщину, для якого на першому місці завжди залишалася Україна, а потім вже особисте життя і щастя.

Про героя своєї поеми Т. Шевченко розповідав з великим співчуттям. Круглий сирота, він був наймитом у корчмі і повністю залежав від хазяїна, але при цьому залишився незамкненим і не став жорстоким. У Яреми було відкрите серце, в якому жило кохання до чорнобрової Оксани, дочки місцевого титаря. А ще жив жаль до тих, хто був несправедливо скривджений, хто не мав ні долі, ні волі. Ярема ніколи не засмучувався над власним життям, але коли ображали інших, навіть плакав. Це були сльози безсилля, адже парубок розумів, що він нічим не міг допомогти. Ярема був багатий лише «на лати та дрібні сльози», але справжнім його багатством залишалася щира душа, його любов, талант і пісня.

Наприклад, в епізоді, де Ярема очікує Оксану і співає пісню, де він звертається до коханої, у його словах бринить невимовна ніжність:

«Вийди, серденько —

Я виглядаю,

Виглянь, голубко,

Та поворкуємо...».

Але життя розпорядилося інакше. Хіба ж можна було думати про кохання, коли:

«Горить Сміла, Смілянщина

Кров’ю підпливає».

І хлопець іде до гайдамаків, іде для того, щоб разом з ними мститися кривдникам рідної землі:

«Гомоніла Україна,

Довго гомоніла,

Довго, довго кров степами

Текла-червоніла».

З часом добрий та ніжний Ярема став грізним месником. Приставши до гайдамаків, він став мститися тим, хто вкрав його щастя. Одного разу він дізнався, що батька його коханої замучили ляхи, а саму Оксану вони забрали на розвагу та ганьбу. У нього, як у епічного героя, прокинулася велика сила та лють:

«Ярема — страшно глянуть —

По три, по чотири

Так і кладе».

Т. Шевченко хоча й акцентував увагу на перебільшених якостях Яреми Галайди, але при цьому довів, що він був не книжковим лицарем, а справжнім українським козаком, справжнім народним лицарем, плоттю і кров’ю народу, вірним собі і Батьківщині. Мабуть, тому й ватажок гайдамаків Максим Залізняк визнав його за сина:

«Придбав Максим собі сина

На всю Україну.

Хоч не рідний син Ярема,

А щира дитина».

Ярема Галайда знайшов, відбив від ворогів і врятував від вогню свою Оксану. Молоді повінчалися, але вірний присязі Ярема одразу залишив дружину. Його весілля продовжувалося на пожарищах Уманщини, у смертельній боротьбі з ляхами.

Народна пам’ять — дивовижна річ. Адже у спогадах та піснях залишаються тільки справжні герої. Ось і Т. Шевченко за основу своєї героїко-романтичної поеми «Ярема Галайда» узяв історію життя одного з героїв, якого обрала народна пам’ять.