Твір на тему: «Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була»

Що є народ? Народ — це сила, здоровий дух, який прагне свободи та незалежності. Роки минають, змінюються часи, приходять нові люди, проте народ залишається незмінним і завжди єдиним. Як би його не винищували, не виморювали голодом, не намагалися підірвати його дух, та він — неподільний. Такими є й українці.

Якщо дивитися на Україну крізь призму років, ми побачимо, що за час свого існування, вона зазнала жорстоких, трагічних та нелюдських знущань. Монголи — степові нелюди, які почали винищення нашої культури та звичаїв (без яких існування народу неможливо). Проте українці терпіли, мужньо змагалися за свою свободу, за незалежність, за право самостійно вирішувати свою долю. Все це призвело до виникнення вільного українського класу — козаків — справжніх борців за свободу. На цьому нелюдське ставлення до нас, українців, не припинилося. Спершу Польща, а потім і царська Московія, по черзі шматували, ділили та знущалися з бідолашної української нації.

Все, що потрібно було нашому народові, — це рідна мова, своя культура та право бути вільними. Проте цього всього не хотіли ті, хто так безжально винищував нас протягом багатьох років.

Українці боролися, билися щоразу, коли проходила нова небезпека. Беручись за сокири та каміння, народ терпів, мучився та боровся, на даючи поставити себе на коліна. Б’ючись за правду, щиро вірив у своє майбутнє, як вірить і зараз. Вороги дивувалися, коли люди, яких вони безжально вбивали, різали їхні сім’ї, з якого вони пускали ріки крові, повставали з новою силою, з новим запалом, з новим бажанням. Проте мета була все тою ж, незмінною: свобода та незалежність.

Час минав, народ мужнів, не здавався та вірив у світле майбутнє. Тоді настали найжорстокіші та найтяжчі часи в історії української нації. Радянське винищення українців голодом та розстрілами, вивезення їх далеко за кордони власної держави. Мільйони життів загубила червона коса смерті радянського керівництва. Пізніше їхню справу продовжили німці, які топтали не лише нашу землю, але й народ. Всі ці події підірвали українську волю та віру, але не загасили її. Народ витерпів усі муки та жорстокі катування, піднявся з колін та все-таки досягнув мети. Здобув незалежність, здобув свободу та залишився єдиним і неподільним. Нікому не вдалося зламати той дух та силу, яка багато століть живе у нашому тілі.

Українці змусили всіх і кожного поважати себе, свою культуру, звичаї та націю. Проте тяжка доля нашого народу диктує нам протилежні правила життя. Сьогодні ми бачимо, що свобода України не дає спокійно жити її історичним противникам. Повторення історії, знову нелюдське ставлення, знову ллється кров та проводиться політика знищення української нації. Історія неодноразово бачила ці події, але завжди поверх них проростав, неначе паросток, український народ.

Отже, виходячи з усього вище сказаного, можна зробити висновок, що український народ — це народ борців та сильних духом людей, який попри нелюдське ставлення до нього терпів, мучився і цим заслужив своє право на свободу та незалежність. Якщо і надалі українці залишатимуться єдиними та неподільними, то зламати той український дух та волю не вдасться нікому.