Твір на тему: «Відгук про новелу Григорія Косинки «У житах»
Серед українських новелістів 20-х років минулого століття Г. Косинка був найкраще знайомий з національними мистецькими традиціями. Можливо, саме він став найкращим учнем М. Коцюбинського і В. Стефаника, а одночасно і найбільш самобутнім представником лірико-імпресіоністичної течії в тогочасних літературних колах. У своїй «Автобіографії» Г. Косинка називав своїми вчителями С.Васильченка, В.Стефаника і В. Винниченка. При всьому цьому його імпресіоністичний стиль будувався на основі власних вражень автора, пластичних і зорових образів.
Одним з найяскравіших творів Г. Косинки стала новела «У житах». У цьому творі замальовується пошук сенсу життя через відчуття і думки головного героя твору Корнія Дзика. У новелі відображена тільки мить його важкого життя. Один день стає для нього перепочинком для встановлення внутрішньої рівноваги усього свого життя у майбутньому.
Розповідь в новелі ведеться від імені головного героя, дезертира, який переховується у житах неподалік рідного села. Думки Корнія сповнюються спогадами про власне життя, він проймається великим жалем, адже проти власної волі стає розбійником в банді жорстокого отамана Гострого, а потім і дезертиром. Боротьба за владу, нова класова ідеологія — все це залишає його спустошеним, бо Корній не бачить у цьому ніякого сенсу, а лише тисячі зламаних доль, серед яких і його власна доля.
Все, що має для Корнія значення — це єдина мить в житах. Хліба і мурашки, п’янкі аромати і гаряче сонце — все сповнене скритим сенсом. Все є життєдайним і справжнім, все підкреслює прагнення до життя головного героя новели, зовсім молодої людини, яка вже встигла пізнати багато лиха.
У цій новелі підіймаються проблеми відсутності гармонії між внутрішнім і навколишнім світом, проблеми вибору та дезорієнтації в умовах складних громадянських і політичних процесів. Бажання героя жити і відчувати посилюється у творі його зустріччю з дівчиною, яку він колись кохав. Їхня випадкова зустріч стає символом буття людини.
В новелі «У житах» Г. Косинка проголошує перевагу загальнолюдських цінностей над цінностями класовими та ідеологічними. Автор майстерно змальовує складну долю людини, яка втратила сенс свого життя і прагне відновити внутрішню рівновагу.