Твір на тему: «За все, що маю, дякую тобі, за все, що маю і що буду мати...» за твором Івана Липи «Мати»

Ім’я видатного громадського діяча, лікаря і письменника Івана Липи на наш час залишається майже незнайомим як у культурі, так і в літературі. Хоча у свою добу він був досить відомим діячем і після себе залишив великий творчий доробок, до якого входять вірші, повісті, казки і притчі. Його творчість має велике значення у розвитку української культури і літератури.

На жаль, багато творів і досі залишаються неопублікованими, бо в часи творчої діяльності І. Липи, на початку ХХ століття, друкування творів українською мовою було заборонено царською владою. Для того, щоб донести своє художнє слово до читачів, залишалася невелика кількість періодичних видань, серед яких альманах «За красою», «Досвітні огні», «Літературно-науковий вісник», «Правда» і «Зоря». Саме в одному з цих видань була надрукована і притча І. Липи «Мати».

У притчі «Мати» розповідається про неньку, яка вирішила випробувати свою дитину заради того, щоб у дорослому житті вона могла добре протистояти «зрадливому і жорстокому світу». У цьому творі письменник возвеличує щиру материнську любов до рідної дитини, виваженість і жіночу мудрість. Автор упевнений, що витримка, сила волі і міцна згуртованість дуже допоможуть дитині в майбутньому, допоможуть вижити і подолати будь-які життєві перешкоди: «дитина погине в цьому життєвому вирі, коли буде пеститися біля матері… коли видряпається... стане тверда духом, міцна волею». Це і є основною думкою притчі.

За сюжетом притчі мати кидає свою єдину дитину у прірву і робить це через велику до неї любов. Свій жорстокий вчинок вона пояснює тим, що хоче навчити дитину протистояти життєвим негараздам і додати їй сили духу. Диво, але дитина залишається живою. Вона намагається вилізти до світла із темного провалля. Мати при цьому сидить «непорушно, як кам’яна, затуливши очі долонями» і прислухається.

Розповідь у притчі І. Липи ведеться від першої особи, а головним у творі є образ матері та її незвичайно емоційний опис: після того, як дитина опинилася у прірві, вона майже спокійно сиділа на скелі з «суворо-енергійним виглядом». Мати страждає від скоєного і при цьому залишається упевненою у правильності свого вчинку. Вона ніби сповідується перед автором.

І. Липа у притчі «Мати» показує, наскільки добре він знає материнське турботливе серце, наскільки добре він розуміє стан матері перед тим, як вона вирішує кинути у темне провалля свою дитину: «Вона стисла груди руками, щоб утишити бурхливі удари турботного серця».

Ця притча примушує замислитися, ким є мати для кожного з нас і наскільки багато вона зробила для того, щоб ми виросли гідними та сильними у життєвих труднощах людьми.