Твір на тему: «Новели Григорія Косинки – гарячий подих революції, селянської волі і сум бідняцької ниви»

Гострота відтворюваних Г. Косинкою конфліктів і об’єктивність художнього зображення завжди викликали здивування в середовищі критиків, а найбільш принципові з них звинувачували талановитого письменника у поетизації сил, ворожих тогочасній дійсності, в утвердженні куркульства і бандитизму. Натомість дуже високу оцінку творам Г. Косинки надавав М. Рильський та багато інших, не менш відомих українських письменників та поетів, які наголошували, що його новели з часом зіллються у певну гармонію і створять справжню революційну епопею, адже автора цікавив не тільки перебіг тогочасних революційних подій, а й буття українського народу.

Ця риса творчості Г. Косинки найкраще виявляється в одній з його новел, ранньому творі під назвою «На золотих богів». У ній автор розкриває драму співвітчизників, які були змушені боронити свою волю на злиденних обніжках та осьмушках, під злиденними стріхами, які змушені були горіти у вогні завойовників — білогвардійських карателів.

Стиль художнього мислення більшості новел Г. Косинки — це романтизм, гарячий подих революції, селянської волі і сум бідняцької ниви, як сказав про них М. Стельмах. У новелах Г. Косинки виникає багато стислих фрагментів, які швидко змінюють один одного, але така швидкоплинність не затемнює авторських поглядів і суті речей. Прагнення письменника полягає у показі боротьби українського селянства проти північних завойовників та в зображенні незмірності того горя, яке ніс нашим співвітчизникам прихід банд білогвардійців.

Реабілітація публіцистичних і художніх творів Г. Косинки відбувалася в декілька етапів. Перші чотирнадцять новел письменника були видані у часи хрущовської «відлиги». Пізніше, вже у 70-х роках минулого століття, була оприлюднена публіцистична спадщина Г. Косинки. У всіх цих творах йшла мова про драму заблуканих «лицарів темної ночі», які не мали змоги «вхопити тропи», які творили ґрунт для міжгрупових чвар, отаманщини тощо.

Як відомо, саме такими явищами в Україні супроводжувалися суспільні потрясіння та злами, і Г. Косинці вдалося відтворити їх з великим людським болем, з великою художньою силою. Разом з іншими публіцистичними замальовками і новелами усі ці «ворожі» твори талановитого письменника дають якщо не цілісну епопею революції, а потім і громадянської війни, то дійсно широку картину народного лиха, яке прийшло на українські землі разом із більшовицькою революцією.