Твір на тему: «У нас хоть трохи хто тямущий, уміє жить по правді сущій» за поемою Івана Котляревського «Енеїда»

Поема І. Котляревського «Енеїда» увійшла до найкращих творів української літератури як поетичний твір нового літературного напрямку і стала справжньою енциклопедією українознавства. Спираючись на твір давньогрецького поета Вергілія, І. Котляревській яскраво відтворив у своїй поемі реальні колізії і ситуації, які були породжені життям тогочасного суспільства, зобразив побут українців і типові українські характери. А головне — в поемі присутній той бурлескний український гумор, той український дух, які у пам’яті народній запрограмовані на вічне життя.

І. Котляревський переодяг стародавніх латинян і троянців у шаровари й жупани українського козацтва XVIII століття, а можновладців нарядив у традиційні мундири чиновництва. Присутнє у поемі й духовенство, одягнене у підрясники і ряси «хаптурного роду». Тому вони вже майже не нагадують міфологічних героїв. Вони справжні українські козаки, яких автор наділив українським розумом, українською вдачею, гострим язиком та швидкою думкою. Цікаво й те, що навіть події, взяті з античного життя, розгортаються на українській землі, адже у творі згадуються Полтава, Опішня, Решетилівка та інші міста та села України. Це ще одне підтвердження того, що не у Греції українських «троянців» носили вітри, а шляхами рідної України.

У поемі ми бачимо не тільки козаків. Перед читачем проходить ціла галерея різних образів: попів в «золотих шапках» та ченців з їхнім лицемірством і зажерливістю, проворних купчиків, «що на аршинець на підборний поганий продавали крам», чиновників різних рангів, «які по правді не судили та тільки грошики лупили і одбирали хабарі», і панів-кріпосників, «що людям пільги не давали і ставили їх за скотів».

І як було не сумно, але це була жорстока і страшна, реальна тогочасна українська дійсність. Чиновники й пани в поемі «Енеїда» І. Котляревського видаються не людьми, а кровожерами, нещадними у своїх зазіханнях, людськими п’явками. Їхню мораль автор висловив у кількох рядках:

«Ти знаєш — дурень не бере:

У нас хоть трохи хто тямущий,

Уміє жить по правді сущій.

То той, хоть з батька, то здере,

А античні боги!»

В образах античних героїв поет втілив справжню феодально-поміщицьку верхівку того часу. Адже Зевс та й увесь його синкліт дуже нагадують «високі сфери» тогочасного суспільства — сенат, міністерства, департаменти і «святий» синод з їх пихатим бундючним «начальством». Тут же є хабарництво, здирство і грабіж, тут же присутні кровожерні примхи, паразитизм і повна зневага до інтересів пересічних людей.

Мабуть, саме тому поема І. Котляревського «Енеїда» стала популярною у свій час та залишається такою ж актуальною в наші часи, для яких характерні багато рис суспільного життя, що висміював у своїй поемі автор і що так і не пішли з нашого життя.