Твір на тему: «Пізня творчість Генріха Гейне»

Вірші, які увійшли в найвідомішу збірку видатного німецького поета епохи романтизму Генріха Гейне під назвою «Книга пісень», писалися ним протягом десяти років. Вони стали наочним прикладом удосконалення художньої майстерності і розвитку світобачення талановитого митця. У цих творах спостерігається поступове збільшення значення опозиційних соціальних і політичних мотивів. Добре відчутно й те, як зі зміною авторського світогляду змінюються й риси ліричного героя. Здебільшого його почуття овіяні радісним і світлим колоритом, хоча живе він у реальному світі.

У віршах з «Книги пісень» поет ніби переконує і себе самого, і свого героя в тому, що за будь-яких суспільних умов людина, перш за все, прагне щастя. Тому з часом і з’являються в інтимній ліриці Г. Гейне інші відтінки. З хворобливою тугою його ранніх віршів легкий смуток нерозділеного кохання вже не має нічого спільного.

Ліричний герой циклів віршів «Повернення на Батьківщину» і «Ліричне інтермецо» вже не поетизує потойбічне, містичне кохання, а в усій життєвій красі утверджує ідеал земного почуття:

«Ні! Такої посмішки чистої,

Очей з таким струмливим світлом,

Краси такої променистої

Не придумає поет».

Для подальшої творчості Гейне характерна іронія, властива більшості романтичних творів, іронія, яка примирювала з дійсністю, вводила читачів у світ ілюзій. Але у Гейне вона навпаки розвіювала романтичні ілюзії, показувала їх безпомічність у зіткненні з реальністю.

Останній період життя Гейне вже не був періодом творчості, а скоріше періодом сумнівів. У його поетичній збірці «Романсеро» відчувалася реакція на невдале закінчення революції 1848 року. Ліричний герой цієї збірки зневірений у користі боротьби, а торжество пройдисвітів і загибель героїв він сприймає як особисту трагедію.

Конфлікт ліричного героя пізніх віршів Г. Гейне полягає в тому, що він знаходиться у постійній суперечці з самим собою, при цьому в нього ще є і віра в перемогу над силами реакції, і воля до боротьби:

«Забутий вартовий у війні свободи,

Я тридцять років свій пост не покидав,

Перемоги я не чекав, борючись роки;

Що не повернуся, чи не вцілію — я знав».

Саме таким є ліричний герой Гейне наприкінці життя поета, герой, який є доказом того, що митець, який створив відомі всьому світові прозові, публіцистичні і поетичні шедеври, зумів відтворити в них найтонші риси людської душі, герой, який залишиться жити в століттях.