Твір на тему: «Одужає і вродить жито»

Здавалося б, банальна фраза про жито, але саме для українців у ній ховається сакральний зміст. Воно асоціюється із благодатною землею, що його вродила. А споконвіку наші пращури працювали у полі та молилися за гарні врожаї. Земля стала годувальницею, символом свободи і дому. Жовтий колір колосся є на прапорі — державному символі України. До того ж колоски є трагічним символом нашої історії.

Ці символи використовували у своїх творах і українські письменники. Зокрема. Ольга Кобилянська написала повість «Земля». З одного боку, земля виступає і життєдайною силою, що дає багатство, а з іншого — фатальним злом, що є домовиною усім живим істотам. Так протиріччя показані на прикладі однієї селянської родини Федорчуків, де через спадщину один брат убив іншого. Це доводить те, що землю треба шанувати та плекати, але не потрапляти у її владу, та не скоювати гріхи.

Житнє поле одразу ж нагадує про далекі часи відважних козаків, що не одну добу блукали гарячими степами чи билися з ворогами, проливаючи свою кров. Про це говорять і в легендах, і у відомих творах, як от «Чорна рада» чи «Тарас Бульба».

Та є і негативні моменти — Голодомор. Страшні часи, коли за п’ять колосків людей розстрілювали. Коли своя земля стала в’язницею смерті для мільйонів українців. Тоді і земля, і жито, що проростало, було інфіковане людською несправедливістю, болем та стражданням.

Та кожного разу, коли вороги намагалися знищити нас через наші цінності, вони зазнавали невдачі: жито все одно одужує і дає врожаї наступного року. І так само, як колоски проростали крізь холодну землю, так само українці відновлювали свої сили для подальшої боротьби за незалежне і світле майбутнє. Тож бачимо, що жито як і було протягом української історії, так і залишається символом сімейного життя та вільної долі.