Твір на тему: «Усмішка душі» за збіркою Остапа Вишні «Мисливські усмішки»

Остап Вишня займає в українській літературі особливе місце. Максим Рильський про нього написав: «Він світив, як сонце, до нього люди тяглись, як до сонця». Його творчість відзначається м’яким гумором і глибоким ліризмом.

«Мисливські усмішки» Остапа Вишні мені дуже подобаються. У них возвеличуються кращі риси людського характеру, описується чарівна природа. Мене захоплює майстерність письменника і його вміння у звичайному листочку розкрити цілий світ з його розчаруваннями й надіями, болями і радощами. «Мисливські усмішки» Остапа Вишні надзвичайно привабливі, бо їх героями є правдиві, красиві люди с рідкісною вдачею, бо в них поєдналися пейзажна лірика в прозі і народні анекдоти. Його герої виходять на полювання не для того, щоб убити, а щоб милуватися природою, уникати її знищення та берегти для майбутніх поколінь.

Остап Вишня зробив такий запис у своєму «Щоденнику» від 23 січня 1952 року: «їздили полювати…І як радісно, що я нікого не вбив!». Такий самий мисливець і герой усмішки «Вальдшнеп». Він не хоче і не може вбивати вальдшнепів, коли вони паруються, бо згадує про своє перше кохання, і так само не полює восени, коли природа починає засинати, щоб не додавати смерті у природі.

Любити свій край, свою рідну землю, де ти народився та виріс, вчить усмішка «Каченята плачуть». Патріотичними рисами наділив автор селезня. Біля Києва, на Дніпрі, де зелені очерети та синє небо, поселився птах. Але з’являються браконьєри і гине качечка, а життя малят під загрозою. І селезень вимагає, щоб вони виправили те, що наробили: «Хай оті два, що вбили мою качку, хай по черзі приходять, сідають на моє гніздо й вилуплюють мені каченят...».

У творі «Зенітка» розповідається про любов до Батьківщини, бачення світу нашим народом. Шедевр розповіді — комічні «сраженія» діда Свирида з покійною дружиною Лукеркою. Не можуть не викликати сміху незвичайні ситуації, в які завжди потрапляє дід Свирид. Військова термінологія доречно вжита і «Зенітку» неможливо читати без усмішки, без сміху.

Дуже гарно, що в нашій літературі є такий письменник, як Остап Вишня, який викликає почуття гордості за наш народ, за його гумор, доброзичливий сміх, за вміння сприймати з усмішкою серйозне в житті.