Твір на тему: «Поведінка героїнь під час перебування Жульєна у в’язниці» за романом Стендаля «Червоне і чорне»

У романі Стендаля «Червоне і чорне» фігурують дві, пристрасно закохані в Жульєна жінки: пані де Реналь і юна Матильда. Вони обидві повністю поглинені головним героєм, але яке ж ставлення самого головного героя до кожної з них?

Пані де Реналь – заміжня жінка. Але і їй, як виявилося, властиво закохуватися, причому в людину, яка на цілі десять років її молодше. Я думаю, її почуття до Жульєна було щирим, а тому ми не маємо права засуджувати її за такий вчинок: жінка лише пішла на поводу у серця, опинившись в пастці привабливого чоловіка. Стендаль описує її як витончену, романтичну героїню. Примітно, що він використовує для неї вираз «Пані де Реналь поступово розуміє, що закохалася». Це поступове розуміння знайоме мені ще з вивчення в школі «Євгенія Онєгіна», де Тетяна, вихована на дівочих романах і легендах старовини, так само красиво, по-книжному, закохується.

Але Тетяна, ставши заміжньою жінкою, при всій своїй любові до Євгена відмовляє йому, вважаючи за краще залишитися вірною своєму чоловікові. Пані де Реналь, навпаки, довірилася і віддалася почуттю, забувши про чоловіка і дітей. Значить, вона більш легковажна, у неї немає таких стійки принципів, як у пушкінської героїні. Вночі вона з нетерпінням чекає свого коханого, як юна дівчина, вперше по-справжньому відчувши силу любові.

У сцені розставання з Жульєном вона показує йому свою щирість: їй здається, що вони розлучаються навіки. Жульєн ніколи не бачив кохану в такому стані. Я думаю, Стендаль хотів показати тут прихильність жінки до коханої людини, відобразити романтичні настрої.

Друга кохана Жульєна – Матильда. Вона юна і прекрасна, але по початку не викликає схвалення у героя. У цієї дівчини дуже багатий внутрішній світ, вона цікавий співрозмовник, приємна і щира людина. Стендаль її почуття описує теж в поступовому наростанні.

Все ж у них з Жульєном зароджуються відносини, результатом яких стає народження дитини. Але батько Матильди не дає згоду на шлюб. Це дуже ранить ніжну, трепетну дівчину. Її батько отримує з колишнього місця роботи Жульєна лист, в якому він виставлений лицеміром і кар’єристом, здатним на будь-які підлості заради свого благополуччя. Лист підписано ім’ям пані де Реналь. Усвідомивши, що Матильді все одно не дозволять стати його дружиною, Жульєн озброюється пістолетом і їде до пані де Реналь. Він стріляє в неї, але, як потім виявляється, не вбиває, а лише ранить.

Перед смертю Жульєна обидві жінки шалено хвилюються. Матильда роздає всі свої гроші для того, щоб пом’якшити покарання. У цьому епізоді, я думаю, доводиться її відданість улюбленій людині: вона змогла переступити через заборони батька і зробити так, як диктує їй її серце. Пані де Реналь пояснюється з Жульєном і той розуміє, що все життя любив тільки її. Я не можу зрозуміти, чому він зробив вибір на користь цієї жінки. Адже Матильда нітрохи не менше любить його: вона вагітна від нього, вона слідує за ним, кидаючи все в Парижі. А пані де Реналь не втекла з Жульєном, коли йому потрібно було виїхати. Вона віддала перевагу родині, з якою і залишилася.