Твір на тему: «Світ по-новому відкривати, поете, обов’язок твій!» за мотивами поезії Максима Рильського

Поетичну творчість відомого українського митця Максима Рильського можна назвати своєрідною історією сучасності українського народу і державності. Поет належить до тих авторів, у творах яких гармонійно поєдналися інтимні зізнання і громадянські теми, філософія і лірика, розум і почуття. Твори М. Рильського вражають безліччю неповторних образів і епітетів, якими талановитий митець відкликався на все нове, що відбувалося навколо нього, у житті українського народу і рідної країни. У своїх віршах поету вдавалося поєднувати творчість і ремесло, розрахунок і натхнення, «троянди і виноград».

Любов до Батьківщини і громадянська відповідальність виплекала з серця поета вірш під назвою «Слово про рідну матір», який він присвятив Україні:

«Хто наше злото-серебро

Плугами кривди переоре...»

Головною у таланті М. Рильського була поезія буденності. Він відкривав її в красі природи, у служінні країні, у дружбі і праці.

Проживши довге, яскраве і насичене життя, М. Рильський у своєму поетичному слові зміг утілити і мудрість старості, і роздуми зрілості, і поривчастість молодості:

«Хай старість чеше сивину лукаво,

А для людини, як вона людина,

Як має серце, для людей відкрите,

Само страждання в щастя виростає...»

М. Рильський вмів передати почуття насолоди від простих, буденних речей, він відгукувався на будь-які прояви активного життя:

«Вже червоніють помідори,

І ходить осінь по траві,

Яке ще там у біса горе,

Коли серця у нас живі?»

Поета переповнювала любов до навколишнього світу. Хоча він ніколи не був романтиком і не дивився на життя через рожеві окуляри, але й йому було властиве захоплення буденним життям як справжнім дивом у його непомітній величі, круговертю природи і зміною пори року, Батьківщиною і кожною окремою людиною.

Перераховуючи усе, що любить, М. Рильський наче давав читачам ознаки щирої, працьовитої і чистої душі. Хоча він і не будував повітряних замків, але його поезію ніяк не назвеш «заземленою» і «непоетичною». А найповніше поет розкривається перед нами у відношенні до рідної української мови:

«Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур’ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде...».

Високі ідеали Максима Рильського, його щира любов до Батьківщини і невтомна праця зробили цю непересічну творчу людину одним з найвизначніших українських поетів свого часу. Його заповіт своїм співвітчизникам, сучасникам та нащадкам, простий і влучний:

«Свій парус ладячи крилатий,

Пливти без компаса не смій!..

Світ по-новому відкривати,

Поете, обов’язок твій!»