Твір на тему: «Проблема добра і зла в комедії Вольтера «Простак»

Комедія Вольтера «Простак» — один з найдраматичніших його творів. У ньому розглядається конфлікт між «цивілізованим суспільством» і «сином природи», а також вирішується важливе питання: хто ж у цьому світі є носієм добра і чи виправдане «мале зло» заради «великого блага».

За сюжетом комедії молодий європеєць, який з дитинства жив у племені індіанців-гуронів, повертається до «цивілізованої» Франції. Це простодушний, прямий і чесний у своїх бажаннях та думках юнак. Герой комедії майже з перших своїх кроків стикається з розпустою, цинізмом і несправедливістю «цивілізованого» світу. Він зустрічає дівчину, хоче любити, але родичі мадемуазель де Сент-Ів відправляють її у монастир. У гуронів Простак ніколи не бачив такої жорстокості. А після розповіді абата про укладення шлюбу, для якого потрібні домовленості, свідки і нотаріуси, хлопець і зовсім приходить до висновку, що французи — негідна нація, бо для того, щоб освятити своє кохання, у їхньому суспільстві так багато значать ці мізерні застережні засоби.

Простак ніяк не може зрозуміти, чому в «цивілізованому» світі кохання вважається гріхом. Для нього це чисте і благородне почуття, яке є джерелом возвеличення людини. Героя дуже вражають безмежність і свавілля зла та жорстокості, які панували в тогочасному суспільстві. Суспільстві, історія якого — суцільна картина нещасть і злочинів, диких за своєю суттю порядків та звичаїв. Зло вже в той час стало невід’ємною частиною державного устрою. Про це каже мадемуазель Сент-Ів і один з урядовців: «Я не маю права робити добро; вся моя влада зводиться до того, що час від часу я можу робити зло».

Кульмінацією протистояння добра і зла у комедії стає рішення мадемуазель де Сент-Ів ціною свого безчестя визволити свого коханого із в’язниці. Нещасна дівчина вагається, але її запевняють, що її вчинок не буде зрадою, бо це священний обов’язок перед її майбутнім чоловіком. Врешті-решт бідолашна де Сент-Ів зважується на гріх, і Простака майже одразу звільняють. Вчинок дівчини — це маленьке зло заради великого щастя. Та виявляється, що навіть вимушений гріх нездатний породити щастя і добро.

Кохана Простака вмирає, а невтішний гурон до кінця своїх днів залишається вірним цій самовідданій і ніжній дівчині, яку відібрало у нього зло, втілене не у війнах чи стихіях, а в «доброчесних звичаях цивілізованого суспільства».

Виявилося, що грубі варвари, яким вважали Простака, більше причетні до ідеї добра, ніж «цивілізовані» європейці, здатні знівечити душі прекрасних і чистих людей, занапастити світле почуття кохання.