Твір на тему: «Видатний математик Піфагор»

Одним з найцікавіших мислителів раннього етапу розвитку античної філософії був Піфагор, який за свої знання і таланти шанувався сучасниками. Більшості людей Піфагор відомий переважно як математик, що довів знамениту теорему, названу його іменем. Проте в історії філософії Піфагор залишився в якості різнобічного мислителя, який створив достатньо цілісне і новаторське для свого часу філософське вчення. Саме з Піфагором пов’язано винахід слова «філософія». Вважається, що Піфагор був першою людиною, яка назвала себе філософом.

Піфагор народився на острові Самосі, але основну частину життя він прожив у Великій Греції — грецьких колоніях на півдні Італії. У перекладі ім’я Піфагор означає «той, хто переконує промовою». Можливо, це прізвисько дали мислителю за його ораторські таланти. У південному італійському місті Кротоні Піфагор заснував свою школу, яку зазвичай називають Піфагорійським союзом.

Цей союз був не тільки науковою школою, але й релігійним об’єднанням; причому релігійні завдання стояли на першому плані, а пізнання світу і заняття науками вважалися засобом морального вдосконалення і духовного очищення. У Піфагорійський союз приймалися як чоловіки, так і жінки, які жертвували власність на потреби союзу. Усі, хто входив в гурток Піфагора, повинні були дотримуватися загального розпорядку дня. Члени Піфагорійського союзу разом прокидалися, приймали їжу, займалися фізичними вправами, філософськими роздумами та рішенням наукових завдань. Перед відходом до сну кожен піфагорієць мав дати собі звіт про прожитий день, відповівши на питання, що поганого чи хорошого було зроблено за минулий день. Члени Піфагорійського союзу ділилися на дві групи. Ті, хто лише нещодавно вступив в союз, називалися слухачами. Їм проводили заняття учні Піфагора; слухачі мали право тільки слухати і не могли ставити запитань. Ті, хто показували свою здатність до навчання, переходили в розряд математиків. Математикам вів викладання сам Піфагор. Під час навчання математики мали право запитувати і заперечувати вчителю. Піфагорійці прагнули суворо охороняти відкриті ними таємниці світобудови від непосвячених.

Головна заслуга Піфагора в галузі філософії полягає в утвердженні зв’язку між математикою і філософією. Він вперше відкрив для філософії математичний світ чисел. Піфагор був настільки захоплений цим відкриттям, що почав стверджувати, що числа є першоосновою світобудови і всі об’єкти існують лише тому, що вони причетні числам. Весь космос, вважав Піфагор, гармонійний і утворений за кількістю, мірою і пропорційними відносинами. Всі явища у всесвіті можуть бути виражені за допомогою чисел і пояснені числовими співвідношеннями. Властивості стихій та їхня здатність переходити одна в одну пояснювалися за допомогою зображення елементів різних стихій у формі будь-яких геометричних тіл. Можна помітити, що Піфагор бере за першооснову світу не матеріальну стихію, як це робили представники філософії, а щось ідеальне: числа. Числа на противагу матеріальним об’єктам є постійними й незмінними. Тим самим Піфагор заклав основи руху до послідовного ідеалізму.

Вчення Піфагора про числа було пронизане релігійно-містичною нумерологією, що приписує числам надприродні якості. Основою світобудови Піфагор вважав одиницю. Особливо цінувалися піфагорійцями перші 4 цифри, оскільки в своїй сумі вони утворювали декаду (десятку), що знаменувало собою перехід на більш високий рівень чисел. Адже в античності знали тільки про існування натуральних чисел, тобто чисел, які використовувалися при рахунку об’єктів. Піфагор вважав, що світ утримується в стані гармонії рівновагою протилежностей: парне — непарне, чоловіче — жіноче, межа — безмежне тощо.

Піфагору належить вчення про музику небесних сфер, яка складається зі звуків, що видаються небесними тілами під час їхнього руху в космосі. Вчений пишався, що може чути цю музику, недоступну слуху більшості людей. В області медицини піфагорійці практикували лікування за допомогою музики. Вони виділяли музичні лади, що сприяють підняттю духу хворого, і вважали, що, впливаючи вибудуваними у відповідність з числовими пропорціями мелодіями, можна налаштувати процеси в організмі людини на правильний лад.

Одним з головних завдань поряд з математичними та іншими науковими дослідженнями було релігійно-моральне вдосконалення, яке досягалося шляхом дотримання певних правил і роздумами. Всі члени Піфагорійського гуртка повинні були дотримуватися розроблених Піфагором правил та етичних норм. Деякі з цих правил зараз здаються малозрозумілими і надуманими. Будучи послідовником вчення про переселення душ, Піфагор проповідував вегетаріанство і заборону на вбивство живих істот. Піфагорійське вчення існувало протягом всієї наступної історії античної філософії, включаючи і римський період.

Положення про те, що в прямокутному трикутнику сума квадратів катетів дорівнює квадрату гіпотенузи, було відомо в Єгипті та Вавилоні. Однак Піфагор перший не просто використовував знання цього положення, але і довів його. У цьому кардинальна відмінність античної математики (і науки взагалі) від математики давньосхідних цивілізацій, де докази й побудова ідеальних моделей не практикувалися. Піфагор, захоплений досягнутим доказом, за переказами, приніс богам найкрупнішу жертву: гекатомбу.