Твір на тему: «Ідейно-художній сенс повісті-казки Ернста Гофманна «Крихітка Цахес»

Казка Е. Гофмана «Крихітка Цахес на прізвисько Ціннобер» поєднує в собі реальний і казковий світ, розкриваючи перед читачем багато різноманітних філософських тем. Це й тема буденності і кохання, й проблема відношення людини та природи, й боротьба добра зі злом.

Повість-казка «Крихітка Цахес» являє собою фантастичну картину реального світу. А алегорії, які використовує у своїй оповіді автор, допомагають читачам зрозуміти цей загадковий і неповторний світ, в якому, на жаль, добро не завжди перемагає зло. Та що таке добро? Зазвичай, це коли кому-небудь роблять добре. Але в новелі Гофмана фея робить добро огидному і нікчемному Цахесу тільки через те, що жаліє його нещасну матір і каліцтво самого карлика.

Та чи гідно оцінив зроблене йому добро потворний Цахес? Адже фея Розабельверде щиро сподівалася, що він її почує: «Ти не той, за кого тебе вважають, тож намагайся зрівнятися з людиною, на чиїх крилах ти, безкрила каліко, підносишся!». Та карлик був з тих, хто не обтяжував себе докорами совісті, не обтяжував себе ніякими зусиллями для того, щоб стати вихованішим, добрішим і розумнішим, він усе сприймав, як належне. Більше того, навколо себе він сіяв розчарування і невіру у добро. Ціннобер робив нещасними людей, які своїм талантом і працею довели, що мають повне право на славу, щастя і повагу.

Отож, автор доводить читачам, що добро, яке робиться негідній людині, може швидко перетворитися на зло. І чим більш безапеляційно судить про все людина, чим вище піднеслася така людина, тим більше її невігластво сіє зло. І таким невігласом у казці «Крихітка Цахес» є не тільки головний герой твору Ціннобер, а й професор Мош Терпін, який після одержання посади Директора всіх природних справ «цензурує усі місячні та сонячні затемнення».

Отже, можна стверджувати, що зовсім не посада або зовнішність робить людей більш порядними, добрими і освіченими. Навіть фея у кінці казки розчаровується у своєму, на її погляд, доброму вчинку, і каже, звертаючись до Цахеса: «Бідний Цахес! Пасинку природи! Я бажала тобі добра! Можливо, я помилялася, думаючи, що чудесний зовнішній хист, яким я тебе обдарувала, осяє благотворним променем твою душу...».

У казці Е. Гофмана «Крихітка Цахес» своя, зовсім не казкова філософія. А філософський сенс цієї повісті полягає в тому, щоб попередити людей: ніхто, окрім вас самих не зробить вас освіченими, розумними і добрими. Для цього треба працювати і докладати багато зусиль, бо те, що чуже, що незароблене – ненадійне, нетривке і в будь-яку мить може зникнути.