Твір на тему: «Хвилини» Івана Величковського — людський світ у всій його багатоманітності, складності, тлінності й неповторності»

Давня українська література була нерозривно пов’язана з церковною тематикою. Такими були й твори українського поета Івана Величковського. Будучи глибоко релігійною людиною і перебуваючи на посаді пресвітера Полтавської Успенської церкви, поет усіма способами намагався увічнити славу Божу, пояснити біблійні істини про правильне життя і донести їх до людей, пояснити, чому люди повинні радіти, а чого — уникати.

У часи І. Величковського церква мала безпосереднє відношення до освіти, а вчення про курйозний вірш було прикладною частиною до вивчення шкільних поетичних творів XVII-XVIII століття. Зразком творчості І. Величковського були саме такі вірші. Спільною є тематика цих поезій, але різноманітною структура збірок і спосіб віршування. Однією з таких збірок є збірка «Зегар», що у перекладі з польської означає «годинник». Саме до цієї книги входить вірш «Хвилини» — «Хвилини всіх спільні», «Хвилини добрих» і «Дві страшних хвилини», які дуже схожі на більшість поезій збірки.

Збірка «Зегар» складається з кількох частин: віршів на кожну годину доби. В них поет проводить паралелі між біблійними годинами і числами. Наприклад:

«Час третiй возглашаєт:

Радуйся, невiсто,

От тройца єдиного родившая чисто».

У полузегарку збірки години діляться на денні та нічні. А головною ідеєю такого розподілу поетичної збірки є минущість реального світу і отримання кожним того, що заслужив. Далі збірка поділяється на квадрантеси (кожні п’ятнадцять хвилин, на які поділяється година), в яких знову присутні числові паралелі. Наприклад, це цифра «чотири».

Ще одна поетична збірка І. Величковського — книга «Млеко от овцы пастыру належноє». Вона починається з віршів на герб митрополита В. Ясинського та з посвяти діві Марії. Але якщо у першій збірці для порівняння автор використовує такі символи, як місяць, зірки і стрілу, яка нагадує стрілку годинника, то у другій книзі — чумацький шлях. Поет не пояснював, що спонукало його до написання цієї книги, але наголошував, що усі поезії створені на зразок іноземних, але також на славу Божу. За словами І. Величковського, на той час в Малоросії таких віршів ще не було, та й написання їх потребувало дуже багато часу, бо було занадто складним.

У своїх віршах І. Величковський подає теоретичне визначення кожного з поетичних засобів, демонструє і при цьому виявляє майстерне поєднання форми, змісту й образності, а також не менш майстерне володіння мовними засобами, варте наслідування.