Твір на тему: «Тема материнства в поемі Тараса Шевченка «Наймичка» за поемою Тараса Шевченка «Наймичка»

Глибоким трагізмом та ліризмом пронизана поема Тараса Шевченка «Наймичка». Наскрізною темою цього твору є материнство. Кобзар, який рано втратив матір, як ніхто інший міг змальовувати цей вічний образ берегині роду у своїх творах.

Настя та Трохим завжди мріяли мати дітей, тому дуже зраділи, коли побачили маленьку дитину біля своєї оселі. Здавалося, що це подарунок долі. Також вони зраділи і жінці, що прийшла влаштовуватися до них наймичкою. Ганна, так її звали, ставилася до Марка, як до рідної дитини. Він навіть називав її мамою. Подружня пара любила Ганну, як рідну. Навіть на весіллі Марка наймичці запропонували виконувати роль його матері, бо Настя до цього часу вже не дожила.

Але Ганна ніколи не дозволяла собі зайвого. Вона добре розуміла своє положення і не намагалася стати хазяйкою в домі. Наймичка старанно виконувала свою роботу, а найбільше їй подобалося проводити час із малим Марком. Це й не дивно. Але ніхто навіть гадки не мав, що ця жінка була багатого походження. Ніхто не здогадувався, що вона відмовилася від усього, щоб бути поруч із сином, навіть у ролі звичайної наймички.

Ганна і Настя — це два образи матері в поемі. Обидві жінки розуміли важливість материнства у своєму житті. Також вони обидві страждали, але кожна по-своєму. Настя через те, що не мала дітей, а Ганна, бо не могла сказати синові правду. Автор наділив свою героїню неабиякою мужністю та нездоланною внутрішньою силою. Усе своє життя вона приховувала від сина те, що саме вона є його рідною матір’ю. Не кожна людина здатна жити з такою таємницею, але наймичка змогла. Ганна примирилася з тим, що Марк ніколи не дізнається, що вони рідня. Адже так буде краще для нього. Вона боялася зганьбити його, заплямувати його чесне ім’я. Для матері краще принести в жертву свої інтереси, свої почуття, ніж завдати шкоди власній дитині. Тому лише помираючи, Ганна наважилася сказати Марку, хто вона така насправді. Та було вже надто пізно, щоб він міг її засудити чи подякувати їй за таке зізнання. Тієї ж миті вона померла.

Отже, Тарас Шевченко майстерно змальовує переживання жінки-матері, її здатність пожертвувати своїм привілейованим соціальним становищем заради того, щоб просто бачити посмішку сина щодня. Матір у творах Кобзаря — це незмінно прекрасний образ. Автор втілює у ньому всі світлі сторони людської душі, усі її найкращі якості. Тарас Шевченко розуміє, що найбільше щастя для жінки — це щастя материнства.