Твір на тему: «Про що написав би Майстер, якщо б він повернувся в наш час?» за романом Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита»

Роман «Майстер і Маргарита» є найбільш значним і складним твором М. А. Булгакова. У ньому підіймаються важливі життєві питання, які багато століть стояли перед художниками слова: питання добра і зла, підлості й підступності, свободи і несвободи, сенсу і життєвого щастя, любові і ненависті, істини і брехні.

Булгаков зображує у своєму творі цілу галерею незабутніх образів. Світ земний представлений людьми звичайними, з повсякденними турботами і дрібними пристрастями. Це люди живуть за встановленими правилами, залежні від узаконених установок. Світ їх матеріалістичних роздумів обмежується комунальною квартирою і особистим досвідом. Вони не вірять в біблійні та потойбічні часові виміри. Ця невіра в передбачуваність долі призвела до хвороби Івана Бездомного, що потрапив в клініку Стравінського і до загибелі Берліоза — людини без фантазії, догматика, який визнає лише загальноприйняті істини. У «земних розділах» панує головна для всіх інструкція: «положено — не положено». Тут «положено» говорити тільки дозволені слова, діяти тільки в дозволених межах. Булгаков, живучи в такому суспільстві, прекрасно розумів цінність свободи.

«Свобода і несвобода» у філософському аспекті поставлена ​​в суперечках Ієшуа Га-Ноцрі з могутнім римським прокуратором Понтієм Пілатом. У душі його відбувається боротьба людського і посадового. Пілат, як державний посадовець, змушений робити те, що розходиться з його людською совістю, хоча і відповідає ідеї державності. Він, дослужившись до великого чину, переродився, став боятися за кар’єру. Влада не тільки підносить людину над людьми, але і робить її своїм рабом. Душевні людські пориви поступаються місцем розсудливому політиканству. Несвобода бере гору над вільним волевиявленням.

Пілат, будучи розумною людиною, чудово розуміє велич співрозмовника, його талановитість як лікаря тілесного і духовного, якого ні в якому разі не можна вбивати. Але він є прямим винуватцем його смерті, бо думка натовпу, на який він переклав свою провину, розходилася з його особистими симпатіями. Зло, вчинене ним, не пройде безслідно. Він прирік себе на вічну ілюзорність існування.

Незалежність розуму і духу Ієшуа Га-Ноцрі недоступна для простих смертних, тим значніше, що виходить з добрих спонукань, з любові і віри до людини. Головне для правдолюбця — робити людям добро, не тримати «каменя за пазухою», вміти прощати заблукалих ворогів. Він навіть клопочеться перед духом Зла за Маргариту, яка віддала Дияволу свою душу в ім’я любові. Важлива, на його думку, духовна сторона, яку якраз і потрібно розвивати. Він вірить людям, сподівається на їх духовне відродження.

За принципом антитези розглядається проблема Добра і Зла, яка так чи інакше стосується всіх образів роману, особливо Воланда. Саме з ним пов’язаний епіграф до всього твору: «так хто ж ти, нарешті? — Я частина тієї сили, що вічно хоче зла і вічно чинить благо». Воланд, насамперед, сила, яка карає тих, хто пропагує несвободу, людей підлих і корисливих, яка здійснює благо по відношенню до чесних і справедливих. Воланд навіть може пробачити боягузливу людину, наприклад, Понтія Пілата.

Воланд знає ціну всьому: неуцтву і бездуховності, демагогічній розсудливості, пристрасті до грошей. Він визнає й те, що по-справжньому істинне і цінне — творчість Майстра, любов та гідність Маргарити, каяття Понтія Пілата. У нього немає презирливого ставлення до людей.

Образ Майстра змальований в романі не зовсім чітко. Але він вирішив для себе головну проблему: що первинне і що вторинне — Добро чи Зло. Добро, стверджує його герой Ієшуа, вивільнить з людини злу енергією словесним переконанням, а не силою влади, бо така влада є знаряддям насильства.

Маргарита — сильна і цілісна натура. Вона заради зустрічі з коханим готова навіть стати відьмою і бути королевою на балу у Сатани. Багатство, комфорт — все це непотрібно Маргариті. Зустріч з Майстром дала їй те, чого не вистачало для щастя: любов. Тільки після зустрічі з коханим вона знайшла сенс життя.

Таким чином, проблеми, поставлені в романі, дають багату поживу для роздумів. Написаний кілька десятиліть тому, він і донині не втратив своєї актуальності. Розмірковуючи над прочитаним, я прийшов до висновку, що якби Майстер існував у наші часи, у його романі майже нічого б не змінилося. Адже ті проблеми, які він намагався розкрити, були актуальними тисячу років назад, актуальні сьогодні й будуть актуальними ще тисячу років.