Твір на тему: «Мої роздуми над образом Простака» за однойменною повістю Вольтера (варіант 2)

Афоризми видатного філософа доби Просвітництва Вольтера ніколи не застаріють і залишаться актуальними доти, доки буде існувати людство. Коли я розмірковую про життя та творчість цього митця, на думку спадає один з його виразів: «Я можу бути не згодний з вашими думками, але я готовий віддати життя за ваше право їх висловлювати». Такі слова могла сказати тільки дуже мудра людина, і тільки така людина могла написати таку геніальну повість, як «Простак».

Колись Вольтер сказав такі цікаві слова: «Історія – це етапи розвитку людства, це наукові відкриття, це геніальні твори мистецтва, нарешті, – це культура», яка, за думкою філософа, має бути головним чинником у вихованні людини майбутнього. «Я не вважаю, що людина, яка поводиться природно, є кращою, ніж цивілізована людина, яка поводиться щиро і шляхетно».

Як виявилося з повісті «Простак», «природна людина», яка поринула у цивілізацію, бажаючи людям робити добро, навіть того не розуміючи, може приносити їм біль та нещастя. Хоча герой повісті й висловлював розумні думки, наприклад, дивувався через те, що у цивілізованому суспільстві дуже багато законів, причому усі їх постійно порушували. До війни простак ставився як до безглуздої боротьби, наслідком якої стає смерть багатьох ні в чому не винних людей. Він не вірив, що війну можуть визвати примарні цінності.

Однак той же самий Простак навіть не замислювався, коли планував спалити монастир, у який заточили його кохану. Те, що він не бажав зрозуміти навколишній світ, в який випадково потрапив, врешті-решт призвело його до ув’язнення в Бастилії. Не розуміючи, а, може, не бажаючи розуміти, якою ціною мадемуазель де Сент-Ів дісталася його свобода, Простак просив свою кохану звільнити і його сусіда по камері, з яким він потоваришував під час ув’язнення і проводив нескінчені бесіди на філософські теми.

Протиставляючи у повісті два образи – образ «природної людини» Гурона і шляхетної мадемуазель де Сент-Ів, автор, мабуть, не очікував, що зіпсована цивілізацією дівчина виявиться благороднішою, ніж природна людина, якій відкрито симпатизував сам Вольтер.

Я не можу не погодитися, що й досі залишилися ознаки «зіпсованого» суспільства часів Вольтера, які філософ-просвітник описав у повісті «Простак». Це й жадібність, й властолюбство, й безпринципність, й хабарництво тощо. Але я все ж таки прихильник цивілізації і вважаю, що треба не тільки мати внутрішні сили і бути шляхетною людиною, а й усім разом боротися з недоліками нашого «зіпсованого» суспільства.