Твір на тему: «Розкриття сутності самодержавного ладу в поемі Тараса Шевченка «Сон»

У своїй поемі «Сон» Т. Шевченко зміг поєднати різні просторові площини, передати своєрідність різних місцевостей Російської імперії: й України, і Сибіру, і Петербургу. Це вдалося йому зробити завдяки використанню мотиву уявної подорожі. Автор поеми у сатиричній формі відтворив тогочасну дійсність, а крім того, зазирнув у минуле. Головним об’єктом зображення у поемі стало реальне життя у Російській імперії під час володарювання Миколи І.

У поемі «Сон» імперія з безмежною владою і самодержавним устроєм постає як царство зла, спрямоване проти українського народу і Т. Шевченка зокрема. Горе і нещастя, які йшли від царського уряду, зображені в поемі через сприйняття реальної дійсності героєм твору, який у своєму сні побачив різні частини тогочасної Російської імперії.

Спочатку перед героєм поеми постає знедолена Україна. На тлі дивовижно красивої природи, солов’їних пісень, які лилися над гаями і степами, людське горе сприймається героєм в особливо трагічному аспекті. У поемі Т. Шевченко відобразив реальні події тогочасного життя. Це і рекрутчина, і голодна смерть дітей, і великі податки, і важка панщина тощо.

Трагічність тогочасного життя посилюється описом Сибірських просторів. Суворий і похмурий пейзаж справляє на читача досить похмуре враження, яке ще більше зростає під час зображення поетом каторжників.

Наступною і останньою зупинкою у сні героя є Петербург. В описі самого міста і докладному описі царських палат відчувається сатирична і при цьому викривальна епічність, а у змалюванні самодержця і його оточення присутні елементи бурлеску. Цариця в поемі постає як «тонка, довгонога», як «опеньок засушений», а царське оточення Т. Шевченко називає «кабанами годованими» і «блюдолизами».

Але з найбільшою викривальною силою автор створює образ російського самодержця. Ще у вступі до твору поет окреслив образ царя як амбіційний образ загарбника: «той неситим оком за край світа зазирає — чи нема країни, щоб загарбати». Далі образ царя ще більш розкривається при розповіді про каторжників, які для того, «щоб пельку залити неситому», видобувають на рудниках золото, а також у розповіді про «геніальне мордобитіє», де відтворюється ієрархія насильства, на якому в ті часи утримувалася уся влада.

Свою непохитну віру у крах самодержавства великий Кобзар стверджує у фінальній сцені поеми «Сон», коли цар із грізного ведмедя перетворюється на беззахисне кошеня. Видатний поет і славетний син українського народу Т. Шевченко у своїй поемі розкрив сутність самодержавного ладу Російської імперії і надав творові антикріпосницького спрямування.