Твір на тему: «Мина Мазайло» Миколи Куліша і сьогодення»

П’єса Миколи Куліша «Мина Мазайло» йшла до своїх глядачів майже півсотні років, бо після того, як була поставлена на сцені харківського театру «Березіль» у 1929 році Лесем Курбасом, одразу ж була заборонена, а більшість акторів були репресовані радянською владою. Тільки за часи незалежності ми отримали можливість довитись цю виставу, яка залишається актуальною й сьогодні. П’єса «Мина Мазайло» знову з великим успіхом йде на сцені провідних українських театрів, що ще раз підтверджує важливість порушених в ній проблем і важливість виховання громадської самосвідомості у наших співвітчизників.

П’єса М. Куліша й зараз примушує глядачів та читачів сміятися з комічних ситуацій, у які постійно потрапляють учасники подій, відображених у творі, і, разом з тим, примушує замислитися, як відродити українську мову у сучасному суспільстві, при цьому зробити це найбільш тактовно.

На мій погляд, повага до рідної мови та інших мов, почуття власної гідності, проблеми національної самосвідомості — це ті аспекти, які й сьогодні залишаються актуальними і потребують першочергового вирішення. На жаль, і в наш час досить часто можна зустріти і «тьоть Моть», людей, яким байдужа не тільки рідна, а й будь-яка інша мова, бо в них є своя особиста. І дарма, що їхня мова пересипана словами з неправильними наголосами і словами-паразитами — все це їм байдуже. Головне — щоб була дорога машина і супермодний одяг. Залишається лише шкодувати, що для певної частини наших співвітчизників добробут та багатство є основними, а ось майбутнє своєї країни і національна самосвідомість для них, в кращому випадку, на другому плані.

Нам пощастило жити вже в третьому тисячолітті, розбудовувати свою країну після довго часу утисків, відроджувати нашу культуру, мову і народні традиції. І хоча не завжди ми розмовляємо чистою українською, але ж вчимось і вже усвідомлюємо себе могутньою європейською нацією. Вперше за часи існування України рідна українська мова проголошена державною. Сьогодні в країні стає дедалі більше навчальних закладів, в яких викладання ведеться на українській мові, все частіше її можна почути у великих містах, не кажучи вже про невеличкі села.

В цьому році нашій молодій країні виповнилося лише двадцять два роки. Незважаючи ні на що, я впевнений, що наш народ постане із національних руїн, адже ми маємо великих пращурів і видатну історію, яка спонукає нас розмірковувати над тим, для чого ми живемо на світі і хто ми є. Я впевнений і в тому, що міщанське минуле наших співвітчизників відійде у небуття, що згодом серед нас зовсім не залишиться «Мазайлів», а п’єса М. Куліша буде визивати сміх у глядачів лише з минулого, яке ніколи не повернеться.