Твір на тему: «Наша ціль – людське щастя і воля»

Ми переступили поріг XXI століття і стали людьми третього тисячоліття. Але, на жаль, і в наш час не щезло насильство, жорстокість і справжнє дикунство. Сьогодні інколи здається, що люди роблять усе, щоб не дожити до наступного століття, усе, щоб наступним поколінням було гірше жити, ніж нам. Характерними явищами нашого часу стали нескінченні війни, катастрофи, теракти та природні катаклізми. І все це – поряд з прагненням найбільш активних представників людства до миру у всьому світі.

Кращі сини українського народу на протязі багатьох століть робили все для того, щоб майбутнє наступних поколінь було краще, щоб їхні нащадки були вільними та щасливими. Це добре видно з історії нашої рідної багатостраждальної України. Багато років нашу землю топтали війська Золотої Орди, потім вона була підкорена Литовським князівством, Річчю Посполитою та царською Росією. Багато століть українці не мали не тільки власної держави, а й людських умов життя. Вони знаходилися під економічним тиском, бо були обкладені великими податками, вони були під гнітом національним, бо українську націю вважали нацією холопів і мужиків. Навіть їх життю загрожувала небезпека, бо будь-хто з панів міг обібрати селянина, знищити його хату, навіть вбити, і за це не передбачалося ніякого покарання.

Українці практично не захищалися законом, і це не могло не призвести до народного повстання, до війни, першою з яких стала війна під знаменами Богдана Хмельницького. Але перемога у цій кровавій війні не змінила життя українців, бо царська Росія замість того, щоб стати союзником, виявилася найлютішим ворогом. Та прагнення до щастя і волі не згасало, і в різні часи серед українців знаходилися ті, хто мав сміливість заявляти про права нації у повний голос.

Лише деякий час українці відчули полегшення, яке припало на перші роки після Жовтневої революції. Але національне відродження України швидко змінилося репресіями і голодомором. Після того ще майже століття українцям довелося очікувати демократичну державу.

Нашому поколінню випало жити саме в такій державі, в державі, де кожному громадянину повинні надаватися гарантії життєдіяльності та розвитку. Але й сьогодні в нашій країні не все гаразд, адже ведеться справжня війна, гинуть люди, руйнуються міста та села на Сході. Досі ми не втручалися в жодну війну, але для мирної країни ми маємо занадто багато людських жертв. Тому будь-якою ціною нам треба налагоджувати мирне життя і переносити своє зусилля на культурний та економічний розвиток України.