Твір на тему: «Поетизація боротьби за національну незалежність у драмі Фрідріха Шиллера «Вільгельм Телль»

Знайомство читача з головним героєм драми Фрідріха Шиллера «Вільгельм Телль» відбувається на початку твору. Автор зобразив його на березі мальовничого озера в той час, коли Вільгельм прислухався до розмови човняра і селянина, який тікав від слуг намісника. Героя дуже схвилювала розповідь селянина про те, як він, захищаючи свою дружину від свавілля загарбників, зарубав нападника сокирою. Вільгельм Телль приєднується до розмови і теж просить човняра переправити селянина на той берег, але той боїться негоди. На його відмову Вільгельм відповідає, що «Про себе смілий думає востаннє, на Бога здайся й гнаного врятуй!». А коли і цей аргумент не діє на рибалку, він сам сідає до човна і рятує втікача.

Отже, з перших сторінок драми Вільгельм Телль виступає перед читачами хоча й звичайною, але людиною, яка мала почуття справедливості і внутрішньо протестувала проти порядків, запроваджених завойовниками його батьківщини і феодалами. Йому були чужі такі поняття, як підступність і підлість.

Коли Вільгельм Телль одного разу зустрівся з імперським намісником Геслером на вузькій гірській дорозі, він міг би легко розправитися з ворогом селян, зіштовхнувши пихатого вельможу у прірву. Геслер це швидко зрозумів і під час пам’ятної зустрічі пережив неймовірний страх. І хоча тоді Вільгельм навіть пальцем до нього не доторкнувся, але намісник з того часу смертельно зненавидів Телля.

Одного разу, звинувативши селянина у неповазі, він влаштував Вільгельму жорстоке випробування: примусив стріляти з лука в яблуко, яке лежало на голові сина Телля. Вільгельм був змушений погодитися на умови намісника. І хоча його руки тремтіли, але він був вправним стрільцем. Під сорочкою у нього була схована друга стріла. Вільгельм вже потім зізнався, що якби не влучив в яблуко, другу стрілу він відправив би у Геслера. Намісник не витримав свого слова і посадив Вільгельма з сином під варту, звідкіля вони скоро втекли.

Перед очима читачів звичайний селянин перетворився на борця за справедливість, свободу і національне визволення свого народу, на мудрого і сміливого ватажка, який був здатний вирішувати проблеми загальнонаціонального масштабу. Наприкінці драматичних подій, зображених у творі, Вільгельм Телль все ж таки вбив намісника, поквитавшись з ним за всі страждання, які винесли від таких, як Геслер, його співвітчизники.

Свою «народну драму» Ф. Шиллер написав на основі відомої швейцарської легенди про майстерного лучника. Письменникові вдалося показати не тільки еволюцію героя від простого селянина до народного ватажка, а й розвиток народу від безсловесного натовпу до єдиної громади, здатної захищати свої національні інтереси.