Твір на тему: «Відданість і зрада у повісті Адріана Кащенка «Над Кодацьким порогом»

До періоду історії нашої країни, коли український народ боровся проти поневолювання польською шляхтою, зверталося багато видатних українських поетів і письменників. Ті криваві часи відображені у багатьох творах різних часів. Серед таких небайдужих митців був і талановитий український письменний Адріан Кащенко, автор багатьох літературних творів, в тому числі і повісті «Над Кодацьким порогом». У цій повісті він відобразив трагічні і славетні сторінки історії України, її героїчного минулого. Це була перша хвиля національно-визвольної боротьби українців проти польського гноблення.

У творі письменник розповідає про повстання запорожців, поштовхом до якого стало будівництво поляками військової фортеці над Кодацьким порогом, яке стало «нестерпучою образою» для запорізьких козаків. Вже й до того польський король чинів «всякі утиски козакам». Людей силоміць змушували приймати уніатство, запорожців вважали біглими кріпаками, а не козаками, чисельність реєстрових козаків постійно зменшували.

На жаль, попри всі утиски польської шляхти, серед українського війська не було єдності. Запорізькі козаки не тільки захопили фортецю, а й зруйнували її, після чого прагнули діяти далі і продовжувати війну з польським військом. Вони готові були йти за своїм славетним гетьманом Іваном Судимою до кінця, готові були битися до останньої краплі крові. Але старшинська верхівка, яка сподівалася на те, що отримає від польського короля великі права, зрадила гетьмана Судиму: «Вони ввечері пили та їли разом з Судимою, а вночі, коли той уже спав, заткнули йому рота, зв’язали руки й одвели до Конецпольського, а той зразу ж, під великою вартою, вирядив його до Варшави». Поляки порушили свої обіцянки і стратили гетьмана. Але й ті, хто продав гетьмана, за свою зраду нічого не отримали.

Це лише одна з найтрагічніших сторінок української історії, яких було дуже і дуже багато. Та й цього достатньо для того, щоб зрозуміти: у будь-якій ситуації не гідно зраджувати спільній справі, а тим більше, почесну справу боротьби проти гнобителів і захисту власного народу. Слід зневажати таких, як козацькі старшини, які позбавили Україну її славетного сина заради примарних пільг. Слід пам’ятати і захоплюватися відданістю Івана Сулими справі визволення України, мужністю козака, який до останніх хвилин свого життя піклувався про майбутнє своїх співвітчизників.