Твір на тему: «Змалювання України в ранніх творах Тараса Шевченка»

Коли аналізуєш історичну спадщину України, то усвідомлюєш, що, мабуть, ніхто й ніколи не вмів так відверто писати про нашу рідну землю, як це робив Тарас Шевченко. Рання творчість українського генія пронизана захопленням героїчним минулим України, переповнена несамовитою тугою за національною самобутністю та наділена трагізмом довготривалої боротьби українського народу за істинну незалежність.

Безумовно, образ України фігурує у ранніх творах Шевченка. Наприклад, у посланні «До Основ’яненка» Україна змальована як знедолена сирота, а в героїко-романтичній поемі «Гайдамаки» Шевченко зображує смуток за гетьманським ладом, наголошує, що час іде, а Україна «горить». Поема «До Основ’яненка» неймовірно вдало відтворює образ України в ранній творчості Шевченка, описує увесь смуток, яким була оповита щира українська душа. Щоб виразити ці страждання більш чітко, автор застосовує різноманітні художні засоби. Наприклад, персоніфікацію: могили стоять та сумують, закликають своїх дітей повернутись, а синє море з безнадією відповідає, що не повернуться більше діти і їхня воля навіки пропала. Наявна у творі гіпербола «кров ляха, татарина морем червоніла» потрібна для того, щоб нащадки відчули нестримну гордість за свій волелюбний народ, який боровся з поневолювачами. Письменник не боїться того, що ворог буде насміхатися над пам’яттю та честю його предків, він палко застерігає, що слава, голосна і правдива, розкаже усю правду. Шевченко, схиляючись перед беззаперечним талантом Григорія Квітки-Основ’яненка, звертається до нього з проханням, щоб він уславив героїчне минуле, щоб серденько письменника ще раз усміхнулося, поки він ляже в чужу землю.

Отже, Тарас Шевченко вкладав усі свої душевні муки та переживання за долю неньки-України у свої твори, закарбував свій біль у безсмертних рядках. Він прагнув донести всю правду про нашу рідну землю, хотів, щоб ми почули його могутній голос крізь віки і не забували про криваві події та козацьку славу.