Твір на тему: «Есе про Америку. Слідами Фенімора Купера»

У дитинстві, начитавшись романів Фенімора Купера і Майна Ріда, я, як багато хлопчаків, мріяв доторкнутися до життя американських індіанців. Мрія здійснилася через десятиліття: я був в американському штаті Арізона і не втратив можливості відвідати національний парк Уупаткі, на території якого збереглися будівлі стародавнього поселення індіанців зниклого племені анасазі.

Індіанці оселилися в цих краях приблизно в п’ятому тисячолітті до нашої ери. Вони пристосували для житла печери в горах і каньйонах. На стінах священного для індіанців каньйону Д’шей збереглися малюнки, що відносяться приблизно до 2500 року до нашої ери. На території нинішніх штатів Арізона і Нью-Мексико жили три великих племені — анасазі, хоколам і моголлон. Вони займалися полюванням, землеробством, будували великі будинки — у чотири-п’ять поверхів. А потім сталося щось загадкове: приблизно на початку XIV століття всі три племені немов би розчинилися в часі і просторі, залишивши пустувати споруджені ними на століття будови. Вчені досі не можуть прийти до єдиної думки щодо причин їх раптового зникнення.

Парк Уупаткі розташований в стороні від накатаних туристичних маршрутів і дістатися до нього не так просто — потрібно подолати шматок пустелі. Потім починаються гори і погляду відкривається прямо-таки первозданний пейзаж, такий далекий від нинішнього метушливого життя.

Уупаткі – історична пам’ятка, а зовні виглядає мало як не сучасний житловий комплекс, зведений на уступах скель. Триповерховий будинок, де близько ста кімнат, кругла площа для зібрань з сидячими і стоячими місцями, обнесена кам’яною огорожею, і арена для гри в м’яч. Вчені вважають, що колись у цьому «комплексі» проживало близько 100 мешканців, а загальне число жителів місцевих індіанських поселень досягало 1000 чоловік.

Невідомо, звідки прийшли і в якому потоці часу розчинилися творці цих будинків. Вважають себе їх нащадками індіанці навахо, хопі і зуні, які з покоління в покоління передають легенду про те, куди і чому пішли «стародавні люди», як вони шанобливо називають анасазі, але для блідолицих це до сих пір залишається загадкою. Нам, непосвяченим, Уупаткі здається мертвим і порожнім містом. Для індіанців хопі — це живе місце його населяють душі предків.

За уявленнями індіанців, в цьому світі існують люди земні та люди святі. Земні люди — прості смертні, а святі люди — духи, бачити яких нам не дано. Їх не слід тривожити, але потрібно поважати, і тоді вони стануть допомагати простому смертному в його земному житті. І хоча Уупаткі знаходяться за межами резервації племені хопі, представники кланів ведмедів, ящірок, гримучих змій, піску, води і снігу постійно приходять сюди, щоб з повагою доторкнутися до витоків і почути голоси предків, недоступні нашому вуху.