Твір на тему: «Огляд поетичної спадщини Бориса Олійника»

Відомий український поет Борис Олійник народився на Полтавщині у родині селян, і все його дитинство пройшло серед простого українського народу. Згадка про ці часи залишилася з ним на все життя, вона була притаманна більшості його поетичних творів, в яких оспівувалася велика життєва мудрість українського народу:

«Народ не візьмеш на макуху,

Він зоддаля розрізнить чин:

І хто є син його по духу,

І хто — по духу! — сучий син».

У своїх поезіях Б. Олійник розповідав про життя простих людей, вчив, як правильно жити. Поет наполягав на тому, що кожна людина повинна бути відповідальною та активною, а не жити за принципом «моя хата скраю». Кожен повинен служити своєму родові, певній ідеї і людству. На думку Б. Олійника, найстрашніше, що може статися з людиною — це втрата ідеалів і мотивів, це духовне зубожіння:

«Страшно безсило-малим

Чути себе перед смертю.

Але страшніше, коли

Ні за що вмерти».

Батько Б. Олійника загинув на війні і хлопець ледь його пам’ятав. Від батька майбутньому поетові залишилося тільки «загострене відчуття обов’язку та залізне правило і право: не спекулювати на добробуті держави і людській співчутливості». Тому у творах Б. Олійника про війну можна знайти певну автобіографічність:

«Ніхто не забутий. На попіл ніхто не згорів.

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть...

І доки є пам’ять в людей і живуть матері,

Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть».

У творчості Б. Олійника яскраво проявляються засади української народної творчості, які відображаються у бунтівній прогностичності мислення, аналітичному пророцтві і щемкій ліричності. Але поет звертався і до модернізації свого поетичного стилю, коли вводив у свої твори влучні вислови з побутового народного мовлення, використовував діалоги, зміну поетичної метрики за допомогою пауз, а також недомовленість.

Поетичні твори талановитого поета Б. Олійника гармонійно переплітаються з притчами та іншими народними творами. Але основними мотивами його творчості стають мотиви, пов’язані з душевними переживаннями людини. Це твори на тему «людина і покликання», «людина і честь», «людина і гідність», «земне і високе у людині». Творчість Б. Олійника випромінює енергетику утвердження людської гідності, вона пройнята пафосом гумористичних і людинознавчих начал.