Твір на тему: «Чи є твори Марко Вовчка і Пантелеймона Куліша сучасними?»

Свою творчу діяльність видатна українська письменниця Марко Вовчок почала у другій половині ХІХ століття. Свої найкращі твори вона присвятила зображенню життя звичайних українців, яке спостерігала під час перебування у Немирові. Саме тоді побачила світ відома збірка творів М. Вовчка «Народні оповідання». У них письменниця підняла проблеми жіночої недолі, що була зумовлена соціальним безправ’ям жінки у тогочасному суспільстві. Вона сміливо виступала проти соціальної та політичної дискримінації. Наприклад, у своїй повісті «Інститутка» М. Вовчок гостро критикувала кріпосну систему, яка згубно позначалася не тільки на житті знедоленого народу, а й на моральному стані самих можновладців.

Слід зазначити, що перу письменниці належать твори, написані не тільки українською, а й французькою і російською мовами. Головною темою цих творів було зображення життя українського селянства і прагнення кріпаків до волі. Повісті й оповідання М. Вовчка є логічним продовженням антикріпосницьких поезій великого Кобзаря українського народу Т. Шевченка.

Не менш видатним письменником того часу, який висвітлював у своїх творах соціальні проблеми українського суспільства, був Пантелеймон Куліш. Він належав до тих багатогранно обдарованих діячів, які зробили неоціненний внесок у розвиток української літератури, мистецтва, науки, мови і взагалі культури. П. Куліш був не тільки письменником, а й поетом, критиком, літературознавцем, істориком, етнографом, фольклористом, педагогом і перекладачем. Крім того, П. Куліш дуже багато зробив для українців як громадський діяч.

Творчість П. Куліша досить суперечлива і неоднозначна. Він був наділений великим талантом і мав неабиякі амбіції. Протягом життя письменник переживав багато змін і виступав у різноманітних ролях. Тому після себе він залишив таку ж різноманітну літературну спадщину, в якій було не тільки багато цінного, а й хибного і суперечного.

Внесок П. Куліша в українську культуру, літературу і мову безперечний і дуже вагомий. Довгий час у Радянському Союзі ім’я цього письменника згадувалося літературознавцями здебільшого у негативному відтінку, а його твори видавалися дуже рідко і обмежено. Тільки у роки незалежності України його ім’я, як і ім’я М. Вовчка, зайняло належне місце в українській літературі. А твори цих видатних митців, завдяки порушеним в них темам, й досі залишаються актуальними.