Твір на тему: «Проблема робітничого руху в повісті Івана Франка «Борислав сміється»

У повісті І. Франка «Борислав сміється» розкриваються стосунки між капіталістами та робітниками, зображується вкрай важке становище українського народу у другій половині ХІХ століття. Крім того, письменник дає змогу своїм сучасникам заглянути у найближче майбутнє, змальовує початок революційної боротьби. Персонажів повісті можна розділити на дві протилежні групи. Це пролетаріат, який підіймається на боротьбу проти своїх експлуататорів, і самі експлуататори, тобто капіталісти. В основу свого твору І. Франко поклав реальні події, які відбувалися в невеличкому українському містечку Бориславі.

Головний герой повісті «Борислав сміється» — робітник Бенедьо Синиця, який сильно постраждав під час будівництва будинку багатія Гаммершляга. Свій родовід Синиця веде ще з прадідів, тому він вже має деякий класовий досвід. Він дуже переймається народним лихом і класовою несправедливістю, щиро вірить, що до кращого життя існує реальний шлях, шукати який примушує Синицю та його друзів народне горе.

Може й дивно, але саме цей слабосильний та скромний помічник дрогобицького муляра з часом став керівником могутнього народного руху. Вже по прибуттю до Борислава Синиця таїв у своїй душі образу на капіталістів, зокрема на Гаммершляга. Хоча саме той надав йому роботу після поранення в той час, як інші в матеріальній допомозі відмовили. Він розумів, що перемогти поодинці, як це намагалися зробити брати Басараби, неможливо, тому й шукав інші шляхи боротьби проти жорстоких експлуататорів. Саме під впливом Бенедьо Синиці змінився світогляд багатьох побратимів робітника.

Поступово герой повісті зі звичайного побратима перетворився на шанованого ватажка робітничого руху. Але були й такі, хто волів не боротися спільно, а займатися самосудом. Наприклад, брати Басараби та їхні однодумці займалися тим, що просто вбивали дрібних капіталістів. Та це був сумнівний спосіб боротьби, тому з часом брати все ж таки приєдналися до Синиці. Вони усвідомили, що вбивства ні до чого хорошого не призведуть.

Але, як не намагався Бенедьо Синиця зі своїми побратимами перемогти можновладців та їхніх прибічників, капіталісти отримали перемогу. Вони забрали усі гроші, які роздали робітникам бунтівники, та ще й зробили меншою плату за працю. Та навіть після цього багато хто так і не примирився з несправедливістю, багато хто, як і брати Басараби, знову стали на шлях диверсій та знищення.

Незважаючи на те, що події повісті відображують жорстокі, а часом і криваві події, І. Франкові досить добре вдалося розкрити духовне багатство і красу простих людей, їхню щиру непримиримість до соціальної несправедливості. Я впевнений, що повість «Борислав сміється» й сьогодні залишається актуальною, а її герої й сьогодні можуть бути прикладом самовідданості та любові до свого народу, прагнення до свободи та незалежності.