Твір на тему: «Омелян Пугачов – справжній герой повісті Олександра Пушкіна «Капітанська дочка»

«Хто ж я такий, по твоєму розумінню?

- Бог тебе знає, але хто б ти не був, ти небезпечно жартуєш».

О. С. Пушкін. «Капітанська дочка»

«Капітанська дочка» - найбільш значний твір на історичну тематику, який належить перу О. С. Пушкіна. Автор провів величезну дослідницьку роботу, зустрівся з людьми, що правдиво характеризують запекле протистояння ворожих сторін, ознайомився з багатьма документами. Розповідь у «Капітанської дочці» ведеться від імені Петра Гриньова. Другим головним героєм твору є ватажок селянського повстання Омелян Пугачов.

Вперше герої зустрічаються під час бурану. Незнайомець виводить з бурану Петрушу, який заблукав, і отримує на знак подяки «заячий кожушок», якому судилося врятувати свого колишнього господаря. Молодий Гриньов був здивований кмітливістю, якоюсь загадковою силою незнайомця.

Перед новою зустріччю з Пугачовим, вже ватажком повстання, Гриньов разом з іншими офіцерами знайомиться з листом, в якому Пугачова називають лиходієм і самозванцем, що чинить грабежі і вбивства. І Гриньов до пори до часу дивиться на Пугачова, як на ворога. Але, перебуваючи на валу, Гриньов робить висновки, що Пугачов – сміливий і мужній чоловік.

І ось Білогірська фортеця захоплена. Пугачов на «троні», вершить «суд і розправу». Але враження від жорстокості Пугачова послаблюється, коли ми знаходимо йому, його діям виправдання. По-перше, він карає своїх ворогів, що відкинули пропозицію про здачу, по-друге, ці вороги до останньої хвилини продовжували його вважати «злодієм і самозванцем», по-третє, Івана Кузьмича страчує понівечений башкирець, незадовго до цього приречений Іваном Кузьмичем на нелюдські тортури. А найголовніше, у розпал кари, в закам’янілості сутички, яка ще не охолола, Пугачов щадить Гриньова і виводить його зі скрутного становища грубуватим жартом.

Гриньов, з його відкритою душею і мужнім серцем, не може брехати Пугачову. І тому завжди каже йому тільки те, що думає. Прямота і відкритість заколотника, його щирість просто вражають. Пугачов навіть гамує власне самолюбство, коли Гриньов відмовляється визнати в ньому государя і служити йому. Побувавши на гулянці пугачовців, зустрівшись з ватажком повстання в Білогірської фортеці, Петро Гриньов вирішує звільнити Машу від домагань Швабрина за допомогою Пугачова, вбачаючи в ньому не розбійника, не нелюда, а захисника сиріт і невинних.

Для оповідача, а разом з ним і письменника, Пугачовське повстання – «бунт безглуздий і нещадний». Але в образі головного заколотника Пушкін бачить і велич, і героїзм. Символічна в цьому сенсі калмицька легенда про Ворону і Орла: краще прожити коротке, але гідне життя, ніж харчуватися падаллю і жити триста років.