Твір на тему: «Вічна тема кохання у поемі Нізамі «Лейла і Меджнун»

Поему «Лейла і Меджнун» можна вважати вершиною лірики чудового азербайджанського поета середніх віків Гянджеві Нізамі. Подібно його сучасникам, поетам мусульманського східного ренесансу – Хайяму, Фірдоусі, Рудакі, він був не тільки поетом, а й математиком, астрономом, філософом, географом, фізиком. Всі ці знання Нізамі використовував у своїй творчості.

«Лейла і Меджнун» – поема Нізамі, яка стала гімном величному та чистому коханню, що є запорукою щасливого життя на землі.

Ширван-шах Асхатан замовив поету цей твір, як віршовану обробку старої арабської легенди перською мовою, в якій розповідається про чарівне кохання молодої людини Кейса до дівчини Лейли, яке закінчилося для них трагічно.

Нізамі, коли писав поему, змінив деякі деталі, він не хотів повторювати попередників. Але вирішальним стало саме тлумачення кохання як ідеального почуття. В поемі йдеться про те, що кохання дається не усім, воно – великий дар долі:

«І не збагнули їх товариші

Науки щастя, пристрасті душі».

Меджнун ставить кохання над усе, навіть над самим життям. Але це велике почуття незрозуміле для інших, і вони вважають Меджнуна божевільним.

Незважаючи на те, що батько Меджнуна заможна людина, батько Лейли відмовляє його сватам. Для нього вирішальними є суворі закони життя кочовиків-арабів і поняття про стриманість, честь і своєрідний кодекс поведінки юнака. Вони ніяк не збігаються з поведінкою Меджнуна-поета:

«Проїдати похибок араб не звик

Тому, хто сам себе па глум прирік».

Не може не вражати своїми почуттями лист Лейли до Меджнуна, в якому багато образів та порівнянь, що притаманні східній поезії. Із цього листа можна дізнатися про всю глибину, силу почуттів Лейли, її доброту, глибину скорботи, коли помирає батько Меджнуна.

У листі-відповіді Меджнуна ми бачимо такі самі благородні почуття:

«Любов без відгуку, любов смутна

Не варта і найменшого зерна.

Хай буде так.

В крові душа моя,

А ти живеш – і тим щасливий я».

Нарешті зникають усі перешкоди на їхньому шляху і здається, що Лейла та Меджнун можуть стати щасливими. Але страждання, напруженість та вогонь пристрасті, пережиті закоханими передчасно, зводять Лейлу в могилу, а Меджнуна – з розуму.

Так життєві обставини та випадок вирішили долю великого почуття. Але в рядках поеми сказане про те, що

«Не владні над коханням смерть і час.

І відстані немає поміж нас».