Твір на тему: «Чи такий же негативний образ Мефістофеля?»

Уміння розкрити художній образ — умова майстерного змалюваня художньої дійсності. Система образів у художньому творі характеризується досить розгалужено, адже з погляду на роль персонажа, його характер, за ставленням автора до героя художню особистість можна змалювати по-різному. Однак, зазвичай досить складно визначити, яким же є образ — негативним чи позитивним. Мабуть, так стається, бо у образі самого героя борються дві сили — добра і зла.

Неоднозначним для характеристики виявився образ Мефістофеля у філософській драмі Йоганна Гете «Фауст». Сам автор позиціонував його як неоднозначну силу: «Я — тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого.» Я, читаючи ці рядки, задумалась над роллю цього персонажа у творі. Чому?

По-перше, Мефістофель у літературі — це негативний образ, який уособлює у собі силу, що служить злу. В демонології його вважають духом насмішок і сумнівів. Один з тлумачних словників дає таке визначення: «Мефістофель — вживається як символ заперечення етичних засад і доброго начала в людині». По-друге, як сила, яка творить зло, може спричиняти добро? Якесь самозаперечення виникає.

Можливо, образ Мефістофеля варто розглядати як набагато глобальнішу силу: заперечуючи і руйнуючи усталені норми, він давав можливість для створення нових поглядів, рухів, стилів. Доро і зло — вічні, знищуючи одне начало, знищується й інше, адже зникає сенс його існування — боротьба, що урівноважує цей світ.

Звісно, Мефістофель — представник зла, багато його вчинків є яскравим цьому підтвердженням. Особливо відштовхує його ставлення до почуттів Фауста, який дуже драматично переживає свої стосунки з Маргаритою. Однак, я б не стала стверджувати, що роль Мефістофеля у творі суто негативна. Своїми підбурюваннями Фауста, він тільки підсилював його силу духу, загартовував його. Як я вже казала, руйнуючи, він давав шанс для створення нового.

Коли ж Гете говорив, що у нього в душі живе Фауст і Мефістофель, то мав на увазі, що кожна людина має начала добра і зла. І якою б доброю чи злою людина не була, рано чи пізно в ній прокинеться друга половина, що абсолютно протилежна істинній, тій, що перемагає. І Мефістофель у душі людини — це її сумніви, її злорадство, насолода людськими втіхами, ті риси, що приносять задоволення її фізичній оболонці, але не духовній.

Отже, може зробити висновок, що Мефістофель — образ багатогранний і неоднозначний. У ньому поєднались сили, які, здається, у реальному житті звичайній людині поєднати важко. Скепсис до життя спонукав Мефістофель пізнавати людину в усіх її проявах, досліджувати її психологію для того, щоб тиснути на її слабкі місця. На мою думку, Мефістофеля можна вважати не тільки символом зла, але й уособленням звільнення від стереотипів, прагнення пізнати.