Твір на тему: «Драматизм і трагізм прози Юрія Федьковича»

Ще на військовій службі Юрій Федькович написав свою першу повість «Люба-згуба». Її породила туга письменника по рідній стороні, принадній та мальовничій, з щирими, одухотвореними і вольовими людьми, яких можна зламати, але ніколи не зігнути.

У своїй повісті Федькович розповідає про трагічну історію кохання. Але в цьому творі автор не обмежується лише любовною проблематикою. Він також виступає із засудженням всіх тих, хто принижує простих людей, позбавляє їх здатності любити, страждати, глибоко переживати, вирішувати свої долі.

Саме такі позиції просліджуються і в інших його творах: «Хто винен?» та «Серце не навчити».

Юрія Федьковича також цікавила доля рекрутів, які мали залишати рідні дома та вирушати у чужі краї, часто залишаючи родину без годувальника. Дуже реалістичні картини поневірянь жовнірів та рекрутчини у цісарській армії змалював письменник у повістях «Штефан Славич», «Три як рідні брати» та в оповіданнях «Сафат Зінич» та «Таліянка».

Із захопленням читається повість «Три як рідні брати». Цьому сприяють майстерно побудовані діалоги, напружені драматичні ситуації та щира зацікавленість письменника долею своїх героїв. Він радіє їхнім благородним вчинкам, душевно любить їх, стверджує їх моральне право на щастя.

В оповіданні «Сафат Зінич» події відбуваються у Сербії. Письменник значно розширив тематичні обрії української прози, відобразивши реалістичну картину з життя сербів. В оповіданні намічена тема безталання жовнірів, але на першому плані зображена трагедія бідної вдовиної сім’ї, яка зумовлена соціальними факторами і в яку доля закинула солдатів-буковинців: оповідача та його старшого товариша Сафата Зінича.

Дуже сприятливо поставилися до прози Юрія Федьковича передові письменники. М. Драгоманов підкреслив, що для неї характерні «та сила пристрасті, яка представлена в повісті «Люба-згуба», та теплота дружби, яку бачимо в «Три як рідні брати», те енергійне вимагання правди в життєвих відносинах, яке виявляє «Сафат Зінич», те гуманне співчуття до горя, огида до експлуататорів народу, у тому числі з людей своєї народності». Іван Тургенєв також звернув увагу на оригінальність і свіжість прози Федьковича: «Тут тільки і б’є джерело живої води».

Проза Юрія Федьковича стала ще однією своєрідною та новою сторінкою в українській літературі.