Твір на тему: «Історія життя Ганни Розсохи» за оповіданням Юрія Мушкетика «Суд»

В оповіданні «Суд» Ю. Мушкетик зобразив трагічну долю селянки Ганни, яку майже усе життя супроводжували кривди та злидні.

Ще змалку їй судилося стати сиротою. Її батько загинув під час Першої світової війни, а мати до кінця днів бідувала з маленькими дітьми. Нестатки змусили Ганну вийти заміж за нелюба — вдівця з двома дітьми. Але з чоловіком їй пощастило, і вперше за все життя вона відчула себе справжньою господинею. Та недовго вдалося Ганні тішитися достатком, дітьми і сімейним затишком. В часи колективізації усе, що було нажито тяжкою працею, було віддане в колгосп.

А далі Голодомор, під час якого невимовно страждала і жінка, і її діти, під час якого померла падчерка Ганни. І тільки-но життя почало налагоджуватися, тільки-но люди підняли голови від землі і відчули, в якому прекрасному краї вони живуть, прийшло не менш страшніше лихо — Велика Вітчизняна війна.

На війну пішли усі її сини і чоловік, а у Ганни почалася ще одна чорна смуга. Виснажлива робота, яку тепер замість чоловіків доводилося виконувати жінкам, була для Ганни звичною, до того ж, «допомагала думка, що вона працює для фронту, для перемоги». Хоча і отримала Ганна похоронки спочатку на пасинка, потім на чоловіка, а потім і на їхнього сина, Ганна не вірила, що вони загинули, і не переставала, як кожна мати і жінка, чекати своїх чоловіків.

Ганна залишилася одна, захистити її було нікому. Перший раз скривдило жінку начальство. Єдине багатство, яке залишилося у Ганни під час війни, — це корова. Вона доглядала за нею, немов за дитиною, бо сподівалася, що попри похоронки, її чоловік та діти повернуться і корова допоможе вижити родині у скрутні повоєнні часи. Але годувальницю несправедливо забрали.

Ще раз скривдили Ганну, коли обманом примусили підписати документи на позику, причому сплатити їй довелося не триста карбованців, як обіцяли, а тисяча триста. Забрали у Ганни і підсвинка, якого та вигодовувала, щоб хоч чимось зустріти з фронту рідних. Це остаточно зломило жінку, бо її знову обдурили і скривдили.

Єдиним з родини Ганни, хто повернувся з війни, став її син Григорій. Він став для неї останньою надією і пообіцяв забрати до себе. Та Григорій і сам бідував, та ще й подейкували, що він зрадник.

У Ганни не було бажання не то що працювати, а й жити. І хоча усе життя вона, не покладаючи рук, працювала на колгосп і на державу, її засудили за ледарство і неробство. Але кожному зрозуміло, що суд виніс вирок не героїні оповідання, а безглуздим законам, жорстокій владі і соціальній системі, вирок тим, хто виголошував гучні гасла про права людей на гідне і щасливе життя, а між тим обмежував ці права і наживався за рахунок праці селян.