Твір на тему: «Роль української літератури ХХ століття у формуванні людини-громадянина»

Початок минулого століття характеризувався бурхливим розвитком звільненої від самодержавницьких кайданів української літератури. У цей час з’явилося безліч молодих талановитих митців, які прийшли з глибин народу. У пореволюційну добу існувало багато прогресивних літературних організацій, які залучали до своїх лав не тільки письменників та поетів, а й освічену молодь, впливаючи вже тоді на формування громадянських поглядів найкращих представників молодого покоління. Деякі організації проіснували декілька років, інші швидко розпадалися, але майже одразу створювалися нові. Українські літературні організації видавали журнали й альманахи, які розповсюджувалися серед населення.

Основними темами творів письменників та поетів того часу, серед яких були М. Хвильовий, А. Головко, І. Микитенко, М. Куліш, П. Тичина, М. Рильський, В. Сосюра та багато інших, не менш відомих митців, були суспільні процеси в житті пореволюційної України та повалення самодержавства.

Але незабаром настали важкі часи і все складніше було висловлювати власні думки та відстоювати особисті громадянські позиції. У часи нищення української мови і культури, у часи репресій та голодомору письменникам було неможливо впливати на формування громадської думки, адже найменші спроби це зробити жорстоко придушувалися Радянською владою. За ті роки наш народ втратив понад три сотні найталановитіших митців, а тим, хто вижив, довелося боротися за існування. Цей період пізніше назвали «розстріляним відродженням».

Уцілілі письменники й поети, щоб вижити, були змушені прославляти комуністичних вождів. Але, попри це, вони все ж таки писали правду, приховуючи її від цензури і зберігаючи у чернетках. Це були таки відомі зараз українські літератори, як А. Малишко, М. Стельмах, А. Шиян, О. Донченко та багато інших.

Після розвінчання культу Сталіна, у другій половині ХХ століття українська література поповнилася новими творами Л. Костенко, Д. Павличка, В. Стуса, В. Симоненка, які прагнули розбудити своїх співвітчизників від сну і виховати покоління з власною громадянською позицією. Вони принесли в українську літературу високохудожні твори, що відображали тогочасне життя. Та незабаром знову прокотилася хвиля переслідувань та утисків.

І лише у часи незалежності України ми отримали змогу познайомитися з найкращими творами талановитих поетів і письменників, які були заборонені протягом багатьох десятиліть. Більшість цих творів актуальні й сьогодні, більшість з них мають великий вплив на формування людини-громадянина, більшість з них ще не одне століття будуть викликати у наших нащадків гордість за своїх славетних співвітчизників.