Твір на тему: «Спогади про рідну Україну поета-емігранта Ігоря Кочуровського»

Невже весь вік чужих осель пороги
Топтати на чужині?
Чи ще простелиться у рідний край дороги
Колись мені?

Український поет і вчений Ігор Кочуровський народився в Ніжині, а зараз мешкає в Мюнхені. Він є автором небагатьох, але надзвичайно талановитих поетичних збірок, антологій і перекладів.

Родина Кочуровських емігрувала з України у двадцяті роки минулого століття і довгий час проживала в Аргентині. Після смерті батьків І. Кочуровський, пройшовши тяжкий життєвий шлях, волею долі опинився у Мюнхені та там і залишився.

Основною темою поетичних творів І. Кочуровського стала тема спогадів про рідну Україну. Головний герой його поезій — мандрівник, який покинув рідну землю, а інколи й бандурист, що подорожує невідомими країнами. Познайомившись з творчістю поета, можна прийти до висновку, що його постійно переслідує передчуття близької смерті.

Тема ностальгії і втечі — одна з вічних тем у світовій літературі і поезії, яка різними митцями трактувалася і трактується по-різному, з урахуванням обставин і причин такої «втечі». Якщо брати І. Кочуровського, то його «втеча» цілком реальна. Його ліричний герой тікає від жахіття тоталітарного режиму комуністичної влади. Його вірші сповнені філософськими роздумами про те, як було б правильно: забути про непривітливу рідну землю або не зрікатися Батьківщини, яку маєш покинути, і пам’ятати її усе життя навіть попри те, що жити в ній не можеш. Крім того, поет розмірковує у тому ж дусі про те, приймати чужину як Батьківщину, чи ні.

Ліричний герой І. Кочуровського все ж знаходить красу навіть в чужому краї і приходить до висновку, що «Краса не є своєю чи чужою — вона лише одна». Хоча спогади про рідний край часом і заперечують цю істину, але «втеча» триває, і герой поезій відчуває себе мандрівником, який знаходиться у пошуках «потаємних брам».

І. Кочуровський став продовжувачем традицій українського неокласицизму, започаткованого в українській літературі М. Зеровим та його однодумцями. Можливо, цим і пояснюється, що ліричний герой однієї зі збірок поета під назвою «В далекій гавані» свій останній притулок знаходить «в царстві Смерті», на цвинтарі.

А взагалі, головним героєм лірики І. Кочуровського є душа. У його віршах багато філософії. Наприклад, поет стверджує думку, що шлях до добра освічується Богом, шлях до зла — дияволом, а добро і краса будуть жити, доки буде існувати людина і світ.

Батьківщина невидимою ниткою притягує І. Кочуровського до себе, пригортає його до свого лона. І так буде завжди! Так чи варто тоді було покидати межі рідного краю?! Щоб запобігти ностальгії, може краще тут, на рідній землі, сіяти «розумне, добре, вічне»?!