Твір на тему: «Маленький артист» за твором Костянтини Малицької «Соловей»

Громадська діячка, педагог і талановита письменниця Костянтина Малицька працювала вчителем не Буковині і Галичині. Вона брала активну участь у діяльності культурних та просвітницьких товариств Львова, стала однією з організаторів жіночого руху в Західній Україні, а у 1914 році допомагала січовим стрільцям, за що була на п’ять років заслана в Сибір. Після заслання К. Малицька працювала в бібліотеці Академії наук імені В. Стефаника.

К. Малицька — перекладач, автор пісень січового козацтва, поезій і оповідань для дітей. Її пісня «Чом, чом, земле моя», музику до якої у 1904 році написав відомий український композитор Д. Січинський, майже одразу стала вважатися народною.

З давніх-давен український народ славиться співучою, мелодійною мовою. І це не випадково, адже українці живуть серед квітучої природи, де співає усе навколо: і гори, і ліси, і лани, і річки. Куди не глянь — усюди ллється безперервна мелодія радості та життя. Саме це відчувається і в поетичних та прозових творах К. Малицької.

Одним з найцікавіших оповідань цієї талановитої українки вважається оповідання «Соловей». Звичайно ж, у цьому оповіданні мова йде про маленького співця українських гаїв. Кожного року він прилітає до нас наприкінці травня. Кожного року він вітає своїми дзвінкими весняними піснями початок літа. Потім на деякий час наступає тиша, але зовсім ненадовго. Ця тиша несподівано переривається і на всі лади знову починає линути мелодія життя: «відтак переходить артист в якісь ніжні, омліваючі тони, то знов затягне високо, розсипається безкінечним цвіріньканням й урве в половині, продовжуючи лише стиха, немов втомився сам своєю піснею».

Солов’ю, як справжньому артисту, потрібен вільний простір, тому його пісні можна почути тільки вночі. Саме в цей час ллється пісня і розкривається душа. Не менш цікаво і те, що соловей, поки самка висиджує яйця, весь час приспівує їй. Мабуть, саме так ця маленька пташка виховує майбутні покоління лісових артистів. А ще пісня солов’я радісна тільки на просторі, а ось у неволі вона стає уривистою і сумною.

На жаль, тільки три місяці в рік ми можемо насолоджуватися виступами цього неперевершеного артиста. Та хоча соловей і проводить інші дев’ять місяців у далекій Африці, але весняний гімн він виконує тільки на Батьківщині:

«Ой, у гаї, при Дунаї

Соловей щебече...»