Твір на тему: «Генріх Белль – письменник-антифашист»

«Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...» — це не тільки назва твору відомого німецького письменника Генріха Белля, це ще й фраза, яка, за сюжетом оповідання, була написана на шкільній дошці однієї з гімназій німецького міста Бендорфа часів Другої світової війни. Сім разів і я написав цю фразу у своєму зошиті, готуючись до роботи над твором і розмірковуючи над оповіданням. У мене від цього зявилося дивне враження, ніби просто пишеш, але щось змінюється: змінюється не тільки настрій, а й відношення до подій та героїв цього невеличкого твору про жахіття війни.

За цю справу я узявся з бажанням створити відповідну атмосферу для роздумів, і у мене це вийшло. Я уявив собі пораненого німецького хлопця, який, прибувши з фронту, потрапив у власну гімназію, перетворену на військовий шпиталь. Пройшло лише три місяці з того моменту, як він залишив на дошці в класі власноруч зроблений напис, присвячений темі героїзму давньоримських воїнів.

Що ж на нього чекало зараз, що на нього чекало потім? Ті самі таблички на класних дверях, ти самі портрети німецьких вождів, ті самі погруддя на стінах. Спочатку майже нічого не вказувало на те, що він опинився там, звідки відправився на війну. Адже в Бендорфі було три майже однакові гімназії і, напевно, в кожній з них на стінах висіли одні й ті ж картини, одні й ті ж портрети вождів. І хоча хлопець не був в інших гімназіях, але був упевнений в тому, що вони однакові.

Мабуть, така впевненість з’явилася не просто так. Просто в ті часи нещасний німецький народ жив за вказівками, педантично виконуючи накази фюрера та його приплічників. Він теж був німцем, теж жив за вказівками, теж виконував розпорядження злочинної влади: спочатку він з задоволенням вчився в гімназії, а отримавши наказ, все залишив і пішов на фронт.

У своєму оповіданні «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» письменник не договорює багато речей. Він навіть не дає імені героєві свого твору. Це не дивно, адже за образом пораненого юнака стояв образ усієї Німеччини — такої ж зраненої наприкінці війни країни, країни, керівники якої розпочали цю війну, а за їх злочини довелося заплатити мільйонами життів, зокрема і життів німців.

Коли в класі читали це оповідання, особливо мені було трохи моторошно: хлопця відправили на фронт, звідки він іже через три місяці повернувся інвалідом. Враження таке, що це сталося з тобою або з твоїм товаришем. І справді, це може статися з кожним з нас, але різниця полягає в тому, за що віддавати своє життя чи здоров’я, що захищати і які ідеї відстоювати. Саме про це і розмірковує у своєму оповіданні Генріх Белль.