Твір на тему: «Образ жінки-трудівниці» за поезією Павла Грабовського

Павло Грабовський — один з тих небагатьох українських митців, які своєю творчістю і своїм життям здобули право вчити співвітчизників громадянським чеснотам. Це право поет отримав через страждання за світлі ідеали і свою принциповість. У своїх віршах П. Грабовський зображував біль і горе простих українців, змальовував образи знедолених і скривджених людей.

Поет дуже добре знав тогочасне життя жінки-робітниці. Українська жінка важко працювала, зазнавала злиднів, була приниженою і безправною. Йому було добре відомо, що невдячною та кропіткою була праця, наприклад, швачки. Про це доводить його однойменна поезія. Вона невеличка за своїм обсягом, але в її рядках відчувається велике душевне тепло і співчутливість автора.

Жінка важко працює, вона дуже стомилася. Від тяжкої щоденної роботи у героїні вірша «рученьки терпнуть, злипаються віченьки». «Швачка» П. Грабовського стала віршем-протестом проти знущання над жінкою-робітницею, віршем-докором тим, хто зневажав жінку і взагалі людину:

«Де воно знатиме, що то за доленька —

Відшук черствого шматка,

Як за роботою вільна неволенька

Груди ураз дотика».

Павло Грабовський присвячував свої вірші і жінці-матері. Це такі душевні вірші, як «Сон», «До матері» та багато інших поезій. Про виснажливу працю матерів до останніх днів життя, про їхню тяжку злиденну долю він говорив з почуттям великого болю:

«А в хаті... там знудилась мати.

І знудьгувалася сестра.

Поблідло личко, згасли очі,

Надія вмерла, стан зігнувсь».

Поет у своїх творах називав матір голубкою. У цьому його звертанні до найріднішої для кожного з нас людини відчувається палка синова любов, сум та тепло.

У кожній поезії, у кожному поетичному рядкові П. Грабовського бринить щира віра у щасливе майбутнє українського народу, рідної Батьківщини. Кожен його вірш — це заклик поета і громадянина боротися за те, щоб краще майбутнє прийшло на рідну землю якомога скоріше.