Твір на тему: «Місто: розвиток чи занепад людської унікальності»

Як часто, потрапляючи в місто, ми зупиняємось на мить, щоб осягнути всю мінливість і бурхливість життя, яке в ньому протікає. Сотні людей та машин, тисячі проблем та почуттів, мільйони слів — все це оточує нас, так чи інакше впливаючи на характер та сприйняття світу.

Часто кажуть, що люди, які переїжджають до міста, стають більш егоїстичними та жорстокими порівняно з тими, хто все життя живе в сільській місцевості. Чи справді це так?

Візьмемо за приклад Степана Радченка з роману «Місто» Валер’яна Підмогильного. Хлопець з простої сім’ї, який їде навчатися до Києва і сподівається підкорити місто, поступово сам підкорюється йому. Забуваючи про своє минуле, відмовляючись від нього, Степан зовсім втрачає свою самобутність і стає тим мешканцем міста, яким прагнув стати.

Та чи всі молоді люди стають жертвами міста? Чи всі вони здатні отак швидко перейняти традиції та звички міських? Що ж, як на мене, то значна більшість молоді і справді «прогинається під суспільство», змінюючи своє місце проживання на більш людяне, хоча є і такі, які залишаються вірними собі, які не втрачають власну унікальність, які не бояться бути «інакшими».

Місто багатьох ламає, перероблює їх на власний мотив, однак шукати вину лише у цьому — помилково. Воно лише допомагає зрозуміти, хто є і залишається сильною людиною, хто може встояти перед спокусами мегаполісу, а хто стає лише «сірою масою» у тому бурхливому вирі, що зветься місто.