Твір на тему: «Громадсько-політична лірика Павла Грабовського»

Більшість представників так званого «мистецтва заради мистецтва» оспівували природу, не пов’язуючи її існування з життям трудової людини. Такий підхід рішуче засудив своєю творчістю відомий український поет Павло Грабовський. Адже найбільш глибоко митця хвилювало питання про роль поета у суспільному та політичному житті, а також його призначення у цьому світі. Тому цілком природно, що він часто звертається до цієї теми у своїх віршах, показуючи, кому поет повинен віддавати свій талант:

«З ума не йдуть знедолені народи, –

Їм я віддав усі чуття мої».

На першому місці у своїй творчості поет і революціонер Павло Грабовський ставив зображення боротьби і життя трудящих. Він добре бачив голод, бідність, страждання людей «серед ясних золочених просторів» і дійшов висновку, що:

«Де плачуть, там немає вже краси!»

У цьому висновку добре зрозуміле засудження митцем буржуазних поетів. Адже ще Т. Шевченко у своїй поезії «Якби ви знали, паничі» ганьбив авторів сентиментальних елегій. Грабовський продовжив тему Великого Кобзаря і виступав із гнівним викриттям тих віршомазів, які відвертали увагу від класової боротьби, від злободенних питань життя, співаючи «на всякі голоси про райські сни й куточки благодаті».

Зазнаючи, що «мистецтво заради мистецтва» просто не має шансів на існування, П. Грабовський закликав своїх колег по перу бути «проводирями громадськими», оповісниками високих ідеалів, вірними слугами народу. А взірцем такого відданого служіння народові поет вважав творчу діяльність М. Некрасова, М. Чернишевського і Т. Шевченка.

Грабовський чітко дотримувався власної програми революціонера-демократа, поета-громадянина. Він виступав із закликами попри все рухатися вперед, боротися «за край рідний та волю, за окутий, пригноблений люд», підійматися на збройне повстання. У своїй поетичній творчості митець прославляв трудівників і розкривав хижацьку сутність класу експлуататорів.

Лозунгові «мистецтво для мистецтва», безідейності, П. Грабовський протиставляв міцно зв’язану з народом високоідейну поезію боротьби за щастя простого народу. Наприклад, у вірші «Співець» поет писав:

«Не додавай знесиленим журби,

Не добивай зневір’ям підупалих,

А розбуди на діло боротьби,

Знайди розваги в світлих ідеалах!»

Уся поезія Павла Грабовського пройнята вірою в торжество правди, в сили народу, сповнена бойовими демократичними і революційними ідеалами, насичена високою ідейністю:

«Міцна віра рушить скали...

Тим загибелі нема,

Кому світять ідеали».