Твір на тему: «Апокаліпсис нашого часу» за творчістю Юрія Клена (варіант 2)

Юрій Клен — це творчий псевдонім Освальда Бургардта. Йому довелося жити і творити у буремні роки становлення молодої радянської держави. Не зважаючи на те, що він був представником надзвичайно мирної професії — вчителював у школі, але влітку 1920 року за звинуваченням у «буржуазному походженні» Ю. Клена заарештували. Довгий час його тримали по різних в’язницях, потім поет опинився у підвалі смертників, але йому вдалося врятуватися і вийти на волю.

Ю. Клен, як і сотні тисяч інших, ні в чому не винних людей, потрапив у жорна державного терору, який називали «революційною законністю». Поета багато допитували, неодноразово він був свідком нічних розстрілів. Про свої поневіряння під час ув’язнення Ю. Клен розповів у своїй поемі «Прокляті уроки». Коли читаєш цю поему, здається, що в ті часи світ немов збожеволів. Адже дві непримиренні частини суспільства, діти однієї країни, билися не на життя, а на смерть, гинули заради примарних ідей та сумнівних обіцянок «світлого майбутнього». Жорстоку політику геноциду у 20-х роках більшовикам допомагало проводити поняття «класовий ворог». Його забули не скоро, а в той час були розстріли, розстріли і ще раз розстріли:

«Який співець поему склав про холод,

Чи розповів, як то людей в наш вік

Крушив і чавив пролетарський молот?

Як і багато його сучасників, Ю. Клен пройшов складний шлях від зачарування революцією до повного в ній розчарування. Після революції пройшло зовсім небагато часу і поет зрозумів, що надії людей на краще майбутнє дуже скоро змінилися очікуванням смерті. Зрозумів він і те, що вже не міг бути осторонь від подій пореволюційної доби. Адже головна місія поета — розповісти майбутнім поколінням про сучасні йому події:

«Все в себе втяг і крутить вир,

Світ захлинається у муці.

І хтось гряде... нелюд, а звір

В багренім сяйві революцій».

Україні, виром революції втягнутій до складу Радянського Союзу, ще доведеться пережити багато нещасть, побачити репресії і голод, смерть рідних і близьких людей, а головне — втратити незалежність. Потім буде Велика Вітчизняна війна, відлига, та все це буде потім. А тоді талановитий український поет Ю. Клен змальовував жахливі картини «революції в окремо взятій країні».

Кажуть, що справжній поет повинен стояти між суспільством і вічністю. Саме так сталося і з Юрієм Кленом, з людиною, якій вдалося перемогти в собі ненависть до оточуючого світу і написати такі пронизливі слова:

«Не знаю, як прослався й де

Той шлях скорботний і веселий,

Яким нас осінь поведе

У затишну свою оселю».

Саме це і стало ліричним імпульсом у чистому вигляді. І ніякому апокаліпсису не перемогти вічного буяння життя і лірики.