Твір на тему: «Екзистенціальні мотиви» за романом В.П. Підмогильного «Місто»

Протягом дня кожна людина десятки разів вагається перед вибором. Часто це вагання між побутовими речами, на які ми навіть не звертаємо увагу: що одягнути, чим поснідати, якою маршруткою дістатись у потрібне нам місце призначення. Вкрай зрідка ми аналізуємо, що сталося б, якби ми надали перевагу тому варіанту, який врешті-решт не обрали після довгих роздумів. І дарма, адже світ наш створений з деталей, і саме їх нам доводиться підбирати самостійно. Можна трактувати ті чи інші події по-різному: хтось скаже, що все у світі відбувається випадково, хтось заперечить, що все йде по невидимому плану, а кожен наш крок розрахований вищими силами.

У моєму розумінні, своїм романом «Місто» Валер’ян Підмогильний хотів підтвердити саме першу теорію і продемонструвати читачеві, що будь-яке рішення тягне за собою низку інших процесів, і рано чи пізно усе це виливається у відповідні наслідки. Екзистенціальні мотиви твору простежуються протягом усього сюжету, який накопичує ті «деталі творення світу», ніби снігова кулька, що котиться зі схилу.

Усе починається вже з перших кадрів роману. Автор розповідає нам, що Степан Радченко, головний герой твору, їде до Києва зі своїми односельчанами – Левком та Надійкою. Спочатку здається, що ця деталь, додана Валер’яном Підмогильним, не грає ніякої ролі. Але згодом саме ця дівчина вплине на розвиток творчості Радченка, оскільки в той вечір, коли хлопець приходить до Надійки, один із юнаків їхньої компанії пропонує піти на літературну вечірку, після відвідин якої Степан зацікавлюється написанням оповідань.

Далі ми бачимо ще один бік його життя. Як стає відомо, вечорами до Степана приходить господиня дому, у якому він живе. Її син — Максим, освічений та інтелігентний юнак, дізнається про це і хлопці б’ються, після чого він йде геть. Згодом ми дізнаємось, що розумний та перспективний син Тамари перетворився на пияку і забіяку. Автор натякає нам на те, що це один із «вузликів», які зав’язуються, коли відгалуження сюжету отримує логічне завершення: трансформація Максима – це наслідок попередніх життєвих ситуацій.

Ми повертаємось до творчого життя Степана. Почавши писати твори, він стикнувся з проблемою грамотності, і йому необхідно було покращити свій рівень української мови. На екзаменах він демонструє блискучі результати, а його професор пропонує Радченку викладати на курсах. Валер’ян Підмогильний знову і знову наводить читача на думку, що не піди головний герой на літературну вечірку, не отримав би хорошу роботу і зарплатню.

Врешті-решт твори Степана Радченка друкують в журналі, і на радощах він купує лотерейні білети, за одним із яких випадкова дівчина виграє маленький подарунок. Так він знайомиться із Зоською, яка пізніше також вплине на розвиток життя хлопця. Якби Степан Радченко пішов у той вечір в інше кафе, або взагалі пішов додому, багато інших подій його життя не відбулися б, про що нам нагадує Валер’ян Підмогильний.

Читаючи роман «Місто», ми бачимо чимало «випадкових» зустрічей, людей, подій, які могли б кардинально змінити хід сюжету. У нашому житті усе відбувається приблизно так само, і тільки від нас залежить, якою стороною обернеться медаль до нас.