Гарячі джерела - Сторінка 2

Щодня старий додавав по камінчику, і в день, коли поклав сімнадцять, хворий міг уже сам сісти в воду і перейти з ванни до намету.

Тепер поранений помітив могили на березі річки і спитав Міке, чому надумали тут зробити кладовище. Ага, яка була за перекладача, згадавши, звідки ці могили, стривожилась.

— То пусте,— спокійно відповів Міке,— не бійся.

— Я не боюся,— усміхнувся льотчик,— мені просто цікаво, чому тут кладовище?

— То лежать ті, хто лікувався гарячою водою,— сказав Міке.

Поранений, почувши ці слова, перестав усміхатися і непорозуміло поглядав то на Міке, то на Ага.

— Пусте,— повторив Міке.— Це тебе не обходить.

Але льотчик сидів похмурий. Міке запалив люльку, по-старечому закректав і, подумавши, сказав:

— Ну, добре. Ти чув про шамана Чаву?

Льотчик ніколи не чув про шамана Чаву.

— Чава знав, як користуватися водою з Гарячих джерел, і за це його прозвали великим шаманом узбережжя. Перед смертю Чава скликав усіх, хто коли-небудь лікувався тут, і сказав: "Великий дух, який підтримує вогонь у кам'яній горі, звелів передати вам таке: хто вилікувався водою з джерел, хай нікому не розказує, як він лікувався і скільки сидів у воді. А хто розповість, тому вода вже не допоможе, а сам він буде проклятий". Після цих слів піхто не наважувався розповісти про спосіб лікування, бо кожен боявся прокляття. Відтоді стали з'являтися тут могили, бо люди купались без міри в гарячій воді і це їм більше шкодило, ніж допомагало. Тепер, крім мене, нікого не лишилося, хто б знав, як лікуватися. Я беріг цю таємницю для себе.

Міке помовчав, потім глянув пораненому в вічі і сказав:

— Ти бився проти японців і не боявся жертвувати своїм життям. Ти, руський, пролив свою кров і за нас, орочів. Але у орочів теж гаряче серце. Орочі теж завжди готові віддати життя за своїх друзів. І тому я передав тобі таємницю гарячого джерела. Я зробив так, як повинен був зробити.

Ага була здивована й зворушена оповіданням старого, бо знала Міке як людину черству і відлюдну. І хоч Ага була найкраща дівчина на узбережжі, але балакуча, як і інші дівчата та жінки в цій долині, і вона розповіла про цю історію всім.

Але ще більше був здивований старий Міке, коли Ага, яка під час лікування пораненого стежила за годинником, скільки кожного разу треба сидіти в ванні, сказала, що тепер гарячі джерела служитимуть усім. Вона довела правдивість своїх слів, вилікувавши без шепотіння і відкладання камінців двох хворих жінок, які втратили були всяку надію на одужання.

Міке після цього довго ходив замислений, а дібравши, нарешті, в чім справа, обурено сказав:

— Шаман Чава був погана людина!

А що у орочів немає більшої лайки, як сказати на когось "поганий", Міке додав:

— Чава був дуже погана людина! — і, повернувшись у той бік, де був похований шаман, сердито плюнув.

* * *

Коли льотчик зовсім одужав і набрався сил, він, від'їжджаючи додому, поцілувався з Міке і довго тиснув руку Ага. Він сказав їй, що вона найкращий лікар і найкраща дівчина на узбережжі. Ага засоромилась, бо всі дівчата соромляться, коли їм кажуть таке у вічі, і промовила:

— Ні, я не лікар. Я ж тільки три місяці вчилася на курсах. Але я ще буду лікарем!