Голодний, злий і дуже небезпечний, або якось у Чужому лісі - Сторінка 10

Дихнуло прохолодою, і дерева зашелестіли, задзвеніли, мов притишені шкільні дзвоники. "Дзінь-дзінь, дзінь-дзінь", — бриніло довкруж. То промені згасаючого сонця били у дзвони золотих копичок, у стовбури дерев, і тихе відлуння тих ніжних звуків чулося далеко-далеко, по всьому лісі.