Хлопці від Катеринки - Сторінка 5
- Покальчук Юрій Володимирович -Але людина здебільшого тікає від думок про майбутнє, коли їй добре сьогодні. Прийде час — будемо розплачуватись, а зараз — жити! Просто жити і радіти житло, і кожному дневі, який приносить втіху!
Петро появився лиш пізно уночі, коли і Катерина і Михайлик вже спали.
Вранці сніданок був короткий і мовчазний. Бо всі з різних причин не були виспані і поспішали на працю.
Минуло кілька спокійних, але не дуже контактних днів. Катерина щодня трахалась з Михайликом, і була щаслива. Але в хаті відчувалась деяка напряжонка. В повітрі ніби висіли невиразні знаки питання.
I от якось Катерина перед тим, як усім вийти з хати на роботу, проголосила:
— Сьогодні, хлопці, не баріться, а приходьте додому раніше, я готуватиму поважну вечерю, завтра неділя, будемо гуляти.
Такої вечері вже давно Петро не пам’ятав, хіба що тоді, коли щойно повернувся з фронту.
Катерина притягнула від батьків із села картоплі і сала. Михайликова мама також було привезла різних харчів для малого. Та ще й літру самогонки.
Одне слово, було що їсти і що пити.
Спершу розмова ніби не дуже клеїлась, але по півлітрі все стало на свої місця.
Катерина намагалася звести місток між двома чоловіками і врешті його звела, наголошуючи, що вона з ними щаслива. Таки й вона підняла чарку і запропонувала обом з нею випити за те, що вона є і буде, буде з ними, що їх доля звела, і так є, і так має бути. Бо на все Божа воля! I що вона любить їх обох, нехай по-різному, але вони доповнюють один одного, і вона з ними щаслива і хоче, щоби вони обоє були щасливі з нею.
Тост був просто капєц. I Петро трохи повеселішав, і почав дивитись на Михайлика яснішими очима, і наливав йому, як собі, врешті набухав пацана так, що той вибачився і, хилитаючись, подався спати, а Петро ще сидів з Катериною і вів дурні п’яні розмови, з яких витікало лиш одне — страхайтесь якось так, щоби люди нічого не довідались, і не при мені, бо воно ж мені якось не в дугу, ну і я ще до цього не звик. Та й взагалі, що тут говорити, сама розумієш!
— Та він ще малий, ти не повинен до нього ревнувати. Він ще не людина, а просто чоловічий стрижень, і тільки. У нього, як у кожного пацана, стоїть з природи добре, а з часом воно й у нього притупиться. Зараз він для мене просто молодий член, а люблю я тебе.
Ну, от бачиш, як ми з тобою сидимо? Я от з ним потрахалась, заспокоїлась, а посидіти мені саме з тобою хочеться, і поговорити, і просто дивитись на тебе. Я ж тебе люблю! Мені з тобою і приємно, і дружньо, і лепсо. А про що я з пацаном можу говорити?
Він потрахався і пішов собі геть! А ти — людина!
Катерина брехала Петрові у вічі і знала, що він вірить їй, бо це єдине, що йому залишається, бо так йому легше.
В її словах була половина правди. Вона справді по-своєму ще любила Петра, він був її чоловіком, він був її. Але за кілька днів трахання з Михайликом вона вже шаліла від пристрасті, вона хотіла ще і ще отого малого стрижня, який за розмірами був зовсім вже нічого, просто чоловічий член, але от з Михайлика просто перло стільки почуттів і шалу, що вони давали Катерині несподіваний додатковий кайф, і вона геть шизіла від такого трахання, і хотіла Михайлика ще і ще. Оце якраз те слово — вона його хотіла. В себе, біля себе, при собі. Вона хотіла його ніби всотати у себе, і щоби він сидів десь там, десь у неї, у вульві, і їй увесь час було з ним кайфово.
Трахалася вона тепер з Михайликом щодня, він різко мінявся, на очах старшав, почали з’являтися вусики над губами, в сексі він став впевнений і пошуковий, трахав Катерину тепер у всіх позах і варіантах, які тільки міг вигадати і коли і де тільки міг. I вона ні в чому йому не відмовляла, а навпаки радісно піддавалась усім його теперішнім забаганкам.
3 Петром вони подружились, часом бухали разом, ходили разом на базар, інколи їздили всі утрьох на село, до Катерининих батьків або до Михайликової мами. Одне слово, виглядало усе це як справжня родина. От тільки синок був трішки завеликий для таких батьків, а так все було добре.
Настала зима, з опаленням було неважно, в хаті бувало не раз доволі зимно, і одного разу Катерина запропонувала Петрові, щоб Михайлик спав з ними. Оскільки їхнє подружнє ліжко було старосвітське і дуже широке, то там легко можна було б поміститись утрьох, і так тепліше. Бо в кімнаті, де спав Михайлик, було поночі справді холодно.
Петро знизав плечима. Але що робити, все одно тут вже все було очевидно, і Михайлик ліг з ними, а Катерина посередині.
Виглядало це на перший погляд по-дурному. Але потім все виявилось не так і зле.
В Катерині таки жили чорти, і якийсь із них був дияволом чи демоном трахання, і в голові у нього мав бути тільки чоловічий стрижень, і більше нічого.
Катерина лежала між двома чоловіками, і рука її поповзла несамохіть до одного стрижня, а потім до іншого.
Петро зітхиув, дещо здивований такою її активністю, але Катерина потяглась до нього і лягла на нього своїми теплими грудьми, не випускаючи його орган з рук і масуючи його, прошепотіла Петрові на вухо: