Короткослівна відповідь Феодула… (1599) - Сторінка 5
- Вишенський Іван -"На це-бо господь обіцяє вічне життя". О блаженна купино, о всечесне братство, о преславна єдносте, хто від тебе відлучається, хто від тебе відвертається, хто від тебе утікає, хто супроти тебе бореться, бреше, гудить, хто тебе ненавидить і тобою бридить, хай буде проклятий нині і на майбутній вік. Амінь.
Розділ 3
Сказав Скарга: "По чому можна пізнати правдиву божу церкву і які найповніші її знаки?"
Попередня відомість. Від цього третього розділу і до останнього дивися, розсудний глядачу, що будує латинський проповідник Скарга і який рід він ушикував, загрожуючи миролюбній Русі. Коли не можеш бистрим оком розмислу уздріти, я тобі коротко про всі ті так звані роди звідомлю чи поясню у притчах.
Будування того роду таке: будує Скарга Вавілон — Рим; ставить і йменує Навуходоносором польського короля; Навуходоносор ставить вище своєї достойності живого ідола — папу, посилає єзуїтів-проповідників, аби всі поклонилися папі. Князі й пани руські, почувши повеління царя, а найбільше писк, шум, крик, лики (церковні хори), свирілі, гуслі, тимпани (барабан; ударний музичний інструмент) і всю музику розкоші цього світу, поклонилися папі. Три отроки єрусалимського полону26, убогі русинці, поклонитися не захотіли, кажучи; "Живий господь бог наш, ним створені ми були, живемо й рухаємося. Ідолові поклонитися не хочемо і богові земному більше, як небесному, не служитимемо". Тоді роз’ярився Навуходоносор, король польський, велить розпалити піч бід, скорботи, гоніння і всіляких лютих докук на трьох отроків — рештки народу руського, щоб досягти цими бідами, аби поклонилися ідолу. Я ж тут, ставши із Златоустим, вас, рештки народу руського, підтримую: "Хай вас не зможуть укинути! А як укинуті, перетерпіте піч лютих бід, тоді побачите тих, хто вкидає, у горінні, а себе — у спасінні; тоді відчуєте прохолоду і пришестя янголове, і проповідники-єзуїти щезнуть, а цар Навуходоносор поганьбиться і піде поклонитися істинному богові". Отакий порядок усіх тих розділів, які виліпив Скарга. Однак на той третій розділ і без притчі, суще на суще відповім, з чого збагнете ту споруду всієї Скаржиної книги: вона є тінь і вітер неправди, а не суща непорушно тверда істина.
Розділ 4
Сказав Скарга: "По чому правдиву божу церкву можна пізнати і які найповніші її знаки?" Тут показує, що римський костьол правдивий, приводить знаки для підкріплення тієї правди, що римський костьол таки правдивий. Ото перше: від визнання віри Нікейського собору: "Вірую в єдиного бога", відділяючись од єретицтв, самовигаданих сект, нововинайдених вір і новозваних начальників віри, які швидко процвітають і скоро пригасають, не відзначаються твердістю мудрування, частократ перемінюються і в розумінні не погоджуються самі з собою. А римський костьол, тих усіх викривлень та хвороб єретичних уникнувши, стоїть на доброму й непорушному фундаменті правовір’я. Приводить він і знак, що латинський костьол стоїть під єдиним будівничим, владарем і шафарем (управитель) науки й роду земного розуміння та згоди при нероздільному слові визнання віри і в повному розумінні спасіння для всіх душ. Приводить він і знак, що Христове слово Петру: "І кажу я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую я церкву свою і сили адові не переможуть її" має гніздо в римському костьолі і через те відбувається в народах розширення римського костьолу. Приводить знак, що всі віри згасли і зникають, тільки римський костьол зі своєю вірою стоїть, бо фундований на апостольській науці та визнанні. Отаке сказав єзуїт у тому розділі про правдивий римський костьол та його знаки.
Тепер я говоритиму від імені східної церкви православних християн. Стань-но тут, судде-читальнику, посередині між нами і дивися оком чистої мислі і розмірковуй, як я правду говоритиму. Безспірно хочу оголосити, що в Скаржиних реченнях є правда, а що неправда. Він каже про пізнання правдивої церкви, по чому її пізнавати за правдиву і від яких знаків. Ти чув уже, що римський костьол іменується правдивим за тими знаками, які тут назвав, тобто від визнання віри Нікейського собору; від того, що вільний од єретичних наук і від несталості, через єдиновладдя папи і узгодженість по всіх краях латинського послушенства; від першого фундаменту — Христа, що на ньому обіцяв будувати церкву; від розширення римської науки по цілому світі; від того, що всі віри впали, тільки римська стоїть. І ще залишилися деякі знаки в інших розділах, які проголосив Скарга на пізнання правдивості римського костьола, але нам досить і цими пізнати, чи він правдивий, і на ці знаки з’явити істину, а не неправду.
На те Скарзі так відповідаю. Треба правдиву церкву правдивої віри не по тих знаках пізнавати, ксьондзе Скарго, які ти назвав, а по інших, по тих, які я тобі хочу перелічити. Ось вони, правдиві знаки правдивої церкви, дивися й міркуй, мудрий читальнику.
Ось 1-й знак. Належить правдивій Христовій церкві бути в безнастанній боротьбі з дияволом і з духами злоби та з людьми, що йому служать, як свідчить апостол Павло; він-бо, бачачи піднебесних духів, тобто лукавих бісів, що невсипуще воюють супроти правдивої віри істинних християн і в боротьбі не спочивають, утверджує й навчає нас, у який спосіб із ними боротися та воювати, якою бронею і як озброюватися, досягати його й перемагати. Звичай, закон і науку Павло нам явно показує, зображає і наводить, пишучи так до ефесян: "Нарешті, мої брати, зміцнюйтеся господом та могутністю сили його! Зодягніться в повну божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських. Бо ми не маємо боротьби проти крові та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби. Через це візьміть повну божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого і, все виконавши, витримати. Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведності, і взувши ноги в готовість Євангелія миру. А найбільше над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого. Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, яким є слово боже"27. Отже, перший знак правдивої божої церкви: безнастанна за неї боротьба супроти лукавих духів і знаків людей, які їм наслідують.