Самосели - Сторінка 2

---

Сонце – стронцій…
— Куди-! Не йди!!!
Я – смертельно,
смертельно…
рудий.

Вагон. Володимир та Переселенець.

Переселенець. В понеділок було це…
З роботи
Я прийшов…
На столі – конверт..

Переселенець виймає з внутрішньої кишені зім'ятий конверт.

Ось цей…
Як думаєш – пропустять-

Володимир. Не знаю.

Переселенець. А я знаю: доїду, дійду, доповзу!!!

Світло прожектора переноситься на праву сторону сцени: селянська хата в тридцяти кілометровій зоні. На колоді біля хати сидять Батько й Мати Переселенця. Батько пише лист.

Батько. Тут – прекрасно…

Мати. У Херсоні, у Херсоні!

Батько. Ну а де ж-

Мати. І добрі ви діти.

Батько. Пишу: "І добрі ви діти".

Мати. Правильно.

Батько. Але, все ж таки, є земля,
Де проклюнувся і розквітнув…

Мати (зачекавши поки напише) Де й зістарились…

Батько. Де й зістарились… Наша… Твоя…
Мати. Це вона нас покликала, синку…

Батько (записує) Це вона нас покликала, синку,
Доживати своє, прости!

Мати. Пиши-пиши... Написав-

Батько. Написав.

Мати. А вгамується — хоч на годинку…

Батько (пише). А вгамується – хоч на годинку,
Хоч один до нас приїзди.

Мати. Це і все-

Батько (пише). Це і все. Вибачайте на доброму слові.

Мати. Ми вас любимо!

Батько (пише). Ми вас любимо! Будьте здорові!

Мати. Будьте здорові!

Вагон. Володимир та Переселенець.

Переселенець. Як живеться, питаєш, в Херсоні-
Що я хочу тобі сказати-..
Старики мої там…
у зоні..

Володимир. У зоні…

Переселенець. На своїй землі!..

Різко, раптово вмикається радіо. Спочатку – мелодія, за нею – слова.

Диктор 1. Мустанги Чорнобилю.

Диктор 2. Ми – мустанги,
ми, — дикі коні…

Володимир. Не під сідлами ж, не на припоні!

Переселенець. Ти так думаєш-!

Вимикається радіо, але Переселенець продовжує.

Переселенець. Будить душу в безлюднім світанні
Наше дике, безлюдне, іржання,
Як прокляття…

Піднімає голову, довго дивиться вверх, потім продовжує.

Переселенець. Прощення-.. Не буде!
Ми не віримо більше вам, люди…

Раптово вмикається радіо.

Диктор 2. Мы – мустанги,
мы – дикие кони…
Одичали в смертельном загоне.
Ночь разбудит – безлюдную, ржавую –
Наше дикое адское ржание,
Как проклятье…
Прощенья не будет:
Мы не верим отныне вам, люди!

Радіо знову вимикається.

Переселенець. Ми служили…
Та що там "служили" —
У повіддях тягнули жили!..
І служили б…
Якби ж не раптом –
А-Т-О-М!!!
Той, невидимий,
стискує шию:
То не ви нас – ми вас полишили!

Знову – вагонне радіо.

Диктор 2. Мы служили …
Да что там "служили" —
Мы бы жизни за вас положили.
О кнуте позабыв,
о треклятом,
Но – А-Т-О-М!!!
Слышен вам ли наш храп под Киевом-!
Нет, не вы нас, мы вас покинули.
Позабыть бы хотели…
("Ну, будет,
Что опять вы-..)
Кичливые будни
Гонят наспех, галопом, АЭСы,
Прикрываясь святым прогрессом
Даже здесь вот,
в чернобыльской зоне…
…Кони… Кони… Мустанги-кони!..

Вимикається радіо.

Переселенець. Позабудь би хотілось…
("Ну, буде,
Що ви знову-...)
Чванливі будні
Гонять наспіх, галопом, АЕСи,
Як листочком, прикрившись прогресом,
Навіть тут,
у чорнобильській зоні…
…Коні… Коні… Мустанги-коні!..