Закут

П'ЄСА НА 4 ДІЇ

ДІЯ ПЕРША

1

У кабінеті Радобужного до білого дня світила електрика. Сам він одягнутий спав на канапі. Із рук випала розгорнута книжка.

2

Увійшла Т а н я (домашня робітниця) з віником. Побачила, що Радобужний спить, підійшла і кілька хвилин дивилась на сонного, жадібно і разом зневірливо. Тоді напружено-м'яким рухом підняла книжку. Прочитала тихо, одними губами по складах: іс-то-рія пар-ті-ї. Поклала на столик Погасила електрику. Вийшла.

3

На столику голосно, аж прикро, задзвонив телефон. Радобужний прокинувся, утомлено взяв трубку:

— Слухаю. Радобужний. А-а, це ви... Здрастуйте! Чого так рано задзвонили? Двадцять на десяту. Що ви кажете! (Подивився на годинника). А мені здалося... Ні, на службу я, мабуть, не прийду. Занедужав. (Рухнувся). Новини? Які? Ага! Приходьте, приходьте. Жду! (поклав трубку. Гукнув). Таню! Пантохлі!

4

Поки T а н я, нагнувшись, діставала їх під канапою, Радобужний зорив за її торсом і ногами. Озуваючи пантохлі, обперся на Таню:

— Мені щось нездужаеться, Таню.

Т а н я (випросталась). На службу підете?

Радобужний. Ні. Зараз до мене прийде мій секретар Кухман — впустіть. А більш нікого! Кажіть, нема вдома. Ніна Костівна встала?

Т а и я. Ще сплять.

Радобужний пригорнув Таню до себе. Вона м'яко вирвалась. Тоді він:

Ви знов водили тата до церкви?

Таня похнюпилась.

Водили, питаю?

Таня мовчала.

На зло мені, чи так? Таня. Вони просили.

Радобужний. А я не просив вас? Я?.. Не смійте цього робити! Востаннє кажу й приказую. Чуєш? Приказую!.. Це ж чорт зна що! Комуніста батько й домашня робітниця ходять до церкви. Та ти знаєш, яку шкоду ти мені цим робиш?

Таня. Ми до вечірні ходили. Ніхто не бачив.

Радобужний. І вночі побачать! (Знов пригорнув Таню). Ну скажи — на зло? Га?.. Таню! Не треба цього робити... Це ж міщанство, забобони, несвідомість, темрява. Мені ж болить.

Таня (випручалась). Вони просили.

Радобуж-ний (передражнив). Просили, просили!.. (Розсердився). Покличте сюди батька. Ну!

Таня пішла. Радобужний підійшов до других дверей. Неголосно, на випит погукав:

— Ніно, ти СПИШ?

Заспокоєний, вернувся й ліг.

5

Помацки увійшов сліпий батько: — Кликав, Андрію?

Радобужний. Сідайте, тату. (Підсунув стільця). Ви вчора ходили до церкви?

Старий. Ходив, сину. До вечірні ходив.

Радобужний. Мабуть, Таня?

Старий (звів брови). Що?

Радобужний. Намовила йти?

С т а р и й. Ні, ні! Я сам. Я її просив.

Радобужний (крекнув). Крадькома взялись ходити! Потайки! (Закурив).

С т а р и й. А так, сину, так. Колись ти малим крадькома бігав од мене, пам'ятаєш, цигарки палити, а тепер бач, я змалився, старий і темний, потайки бігаю од тебе...

Радобужний. Так то ж цигарки, а це церква, попівська служба, вечірня.

Старий. То чим гірша, сину, моя вечірня од твоїх цигарок? Кому з цього шкода?

Радобужний. Вам, а найбільш мені! Ось що, тату! Скоро має відбутися чистка партії. Ви знаєте, що то є чистка партії? Ні? Так знайте: одним махом мене ви— л пхають із партії і позбавлять служби, як тільки довіда-' ються, що ви, мій батько, ходите до церкви.

Старий (затривоживсь). Ото господи! За що? Не ти ж, Андрію, ходиш!

Радобужний. Скажуть, син комуніст, а й досі не навів батька на пуття, не розвіяв релігійного туману. А скільки я вам казав, доводив, виясняв, і ви ж погоджувались, тату? Погоджувались, що бога нема?

Старий (покірливо). А так.

Радобужний. А коли так, то чого ж ви, свідомий цієї думки...

Старий (устав). Андрію! Одвези мене! Радобужний. Знов своєї?

Старий. Додому, сину! На село! Занудився я тут у городі...

Радобужний. Киньте, кажу, вигадки!

Старий. Сам доставлюся. Щоб тільки вітрець подихнув на мене. Вітру, сину, отут у вас не чую. Десь шумить вгорі.

Р а д о б у ж н и й. Не вітер вам потрібен, а церква. Ходіть краще до клубу. Скільки раз просив, казав... Чуєте?

Старий. Темний я. Не бачу вашого клубу, який він є. А ще й до того цигарки там палять, кричать, штовхаються, лаються. А в церкві, сину, тихо. І люди немов другі стають — смирнішають, добрішають. І свічечки я там (рукою показав) немов отак бачу, і співають там хороше. Одвези, Андрію! А то я справді не вдержусь та, диви, і гайну ще раз з дурного розуму до церкви, а на тобі це скоїться. Бо бач, яка строга ваша партія...

6

Увійшла Т а н я, Радобужний увірвав промову: — Житимете тут! Таня. Товариш Кухман прийшли. Радобужний (до батька). Ідіть і не вигадуйте дурниць.

7

Коли старий вийшов, Радобужний взяв Таню за руку:

— Таню! Ти не сердься, люба, що останнім часом я до тебе ставився ну... Трошки неуважно. Не було часу, знаєш. Клопоти обсіли...

Таня. Навпаки,— випивши, ви дуже був уважний...

Радобужний. А ти не сердься, Таню! Завтра, ні, навіть сьогодні я візьмусь за твою освіту. Хочеш — навчу тебе політграмоти, до вечірньої школи оддам, хочеш? (Пригорнув).

Таня (покірливо). Пустіть!

Радобужний. Тільки не треба водити тата до церкви.

Таня. Там же товариш Кухман * ждуть. Радобужний (ліг). Проси.

8

Увійшов Кухман:

— Серйозно занедужали, Андрію Оверковичу? Радобужний. Які новини, скажіть? Сідайте. Кухман. Уже призначено. Радобужний. Трійцю?

Кухман. Так.

Радобужний (сів). Кого персонально? Кухман. Прізвищ не знаю. Один з комсенаторів, видно, старий. Навідали наше партбюро. Радобужний. Ну?

Кухман. Ну, як водиться, трійця на всі сто пролетарська. Очі у них пролетарські, рухи, голос — все пролетарське. Навіть сякаються по-пролетарському.

Радобужний. Коли почнуть?

Кухман. Кажуть,— за тиждень. Та не це головні новини. Радобужний. Ану?

Кухман. Учора в партійних вищих кулуарах, коли зайшла інтимна про вичистку мова, точніше, кого саме, приміром, у вас годилось би вичистити, то в числі інших, правда, обережненько, але було названо й вас...

Радобужний (за портсигар). Он як!

Кухман. Так!

* У рукописі помилково — Кесель. (Приміт. упорядника).

Радобужний. Хто назвав? Кухман. Перша — Килина-делегатка. Радобужний. Це та? Видвиженка з тютюнової? К у х м а н. На жаль, вона, тьотя Килина. Радобужний. Мотиви?

Кухман. Звичайні про такий случай, штамповані й трафаретні: бюрократи і тощо. Але було сказано й таке: тонкоштучний кар'єрист...

Радобужний. Хто сказав?

Кухман. Брус.

Радобужний (аж устав). Брус?

К у х м а н. На превеликий жаль, він — Петро Брус Натякнув, між іншим, і на те, що немовби зміщанились ви, Андрію Оверковичу, в'яжетесь з чужими елементами, словом, одбились комуністичного гурту.

Радобужний. Фантазія у його буйна, поетична — знаю! Недаром же пише українські вірші та робкорить по газетах... Ще кого пошили в кандидати на вичистку?

Кухман. Нашого скульптора, Овчара.

Радобужний. Ну, того варто. За п'янство?

Кухман. Так. Хоча Килина, бач, заступилась за нього. Мовляв: хоч щиросердий, думок своїх не хова і, крім того, пам'ятника будує.

Радобужний. Пам'ятника будую я. Він тільки скульптор. Ну, а ще кого?

Кухман (усміхнувся). Вам мало?

Радобужний (перемігся). Це я за інерцією. Все?

Кухман. Все! Хоча ні... Трошки не забув. Ще одна новина. Вам наряд од райкому — доповідь про соціалістичне змагання.

Радобужний. Де?

К у х м а н. На зборах робітників асенізаційного обозу, чи що. Сьогодні о десятій. Ось!

Радобужний (прочитав). На зборах робітників-комунальників.

Кухман. Хо-хо! У мене дотепніше вийшло.

Радобужний. Цинік ви і скептик! Постривайте, ось скоро буде чистка вашому братові...

Кухман. Ну?

Радобужний (загадково усміхнувся). Вичистять вас.

Кухман. Хто?

Радобужний (витримано, холодно, спокійно). Наприклад, Брус.

Кухман (перемігся). Так. Які ж мотиви?

Радобужний. Недавно він сказав про вас, що ви поточений геть-чисто скепсисом, по суті — зневірений службовець.

Кухман (прикривсь сміхом). Помилка! Я, наприк* лад, ще вірю, що всіх тих ие вичистять, кого давно вже слід було б вичистити. Хо-хо! Можна йти?

9

Десь у сінях знявся гомін. Танин голос сперечався з чоловічим:

— Нема вдома!

— Неправда! Він удома, а ви не винна...

— Ой боже! Та куди ж ви?

— Куди? Вперед на бюрократизм! Кухман (вслухався). Здається, Овчар? Радобужний (з досадою). Він п'яний.

10

Овчар (з дверей). У старої буржуазії краще водилось: просто й одверто казали: "Барін не пріншаєт".

Радобужний. І стара буржуазія ніколи не вдиралась до хворої людини.

Овчар (підійшов. Подивився п'яно). До хворої?.. Де ж прикмети? Чому я не бачу прикмет: ліків, термометра, рецептів? (Подививсь на столик. Попалася книжка. Прочитав заголовок). Історія партії... Це ж що? Визначаєте собі діагнози, чи просто зубрите перед чисткою?

Радобужний (стримано). Ви в якій до мец§ справі?

Овчар. Без жодної справи. Я так собі прийшов, випив і прийшов. А то ще можна й так: прийти і випити. Може, вип'ємо, га? Перед чисткою?

К у х м а н. Ви ж були кинули?

Радобужний. Партією присягався.

Овчар. Так. А перед чисткою почав. Хочу-бо появитися на комісію таким, яким я є і був. Без фальші, в натуральному стані, не то що ви... аноніми і псевдоніми.

Кухман. А скажіть, вам ще не ввижаються в такому натуральному стані всякі волохаті істоти: бісики, пацюки, миші й тощо?

Овчар. Ще й як!

Кухман. Серйозно?

Овчар. Пресерйозно! Отакі-о пацюки у городі! Новітні міщани! Хвостаті! Політикани в політиці, неуки в науках, інтригани в мистецтвах.

Кухман (до Радобужного). Цікаві галюцинації!

О в ч а р. Хіба мало горил, волохатих, диких? Особливо на селі. Хоча ні... Там живуть наші дядьки. Серця їхні повні землі та торішнього листя. Дехто світить лам-гіадика, кігтявою рукою хреститься і чухмариться: господи помилуй! — і вже гострить ножа на город...

Радобужний. Песимізм!

О в ч а р. А що таке оптимізм? Ваш! Биття у мажорні бубни попереду катафалка з покійним сімнадцятим роком?

Радобужний. Годі галюцинацій! Кажіть, чого прийшли?

О в ч а р. Чую в голосі гнів... Гаразд! Я прийшов у справі пам'ятника. Коли ви додасте ще матеріалу на п'єдестал? Третій тиждень колядую по вашій установі.

Радебужний. І по вашій... Сьогодні ви одержите весь матеріал. З умовою: не пити — раз! Щоб за тиждень, ні, за п'ять днів максимум пам'ятник був готовий — два! Чуєте?

О в ч а р. Ой,не вірю!

Радобужний (записав у блокнот). За п'ять днів, себто першого має бути відкриття пам'ятника в сквері! (До Овчара). Все!

О в ч а р. Щоб до чистки встигнуть? Тепер вірю!

Радобужний. Так! До чистки! Щоб не довелось добудовувати пам'ятника з другим скульптором.

О в ч а р.